Книга глибока але легка.

Це купа протирічностей у гарному значенні. Вона легка і одночасно глибока, вона не про війну та все ж таки про війну, вона про індивідуальність але і про колективна, вона про молодість та про старість, вона про смішне і те що примушує плакати

Не багато книжок можуть похвалитися тим, що анотація до них повністю відповідає їхньому змісту. Власне у «Там, де вітер» – 100% відповідність. Колись успішний письменник переживає творчу і особисту кризу. Шукаючи відповіді на питання, які його обтяжують, чи то втікаючи від ситуації, у якій він опинився, письменник вирушає у мандри Україною разом із рок-гуртом. І менеджерка, і учасники того гурту молодші від письменника приблизно на 20 років. Тому він бере на себе роль їх опікуна. Автор у романі зачіпає багато важливих і гострих тем: пошук самого себе; як встояти перед публічним осудом і цькуваннями; зловживання алкоголем/наркотиками; неблагополучні сім’ї; дискримінація за різними ознаками; фізична й вербальна агресія; сучасна війна; люди, що живуть на лінії бойових дій, і ті, які повернулися з війни; людина й політика. Попри деяку передбачуваність сюжету, все ж було приємно читати Дереша після кількарічної розлуки. Надзвичайно зворушило те, як автор описує галицьку родину, адже це настільки відповідає істині! У романі відчувається самоіронія. А також страх провалу, якому автор все ж готовий подивитися в очі. Вважаю, що роман буде цікавий скоріше авдиторії 16+, ніж тим, кому вже близько до 40.