Я давно працюю у творчій професії і купила цю книгу з очікуваннями отримати порцію натхнення від талановитих людей і можливо, почерпнути щось корисне для себе від успішних українців. Але назва книги і її зміст - кардинально різні речі. Це аж ніяк не «інструкція з використання до таланту», бо її як такої просто не існує. Талант - це сукупність важкої праці, досвіду, трохи удачі і крапля вродженого хисту до чогось. Ніхто вам не розкаже як стати талановитим і розвиватись, оскільки у кожного є тільки свій індивідуальний шлях. Книга поділена на 13 творчих індустрій, в кожній з яких є інтерв’ю з українцем або кількома, які так чи інак досягли в ній успіху. Дехто з них досі не впевнений, що займається «своєю» справою, дехто ішов до успіху всупереч упередженням батьків, що творча професія - це «несправжня» робота, і тепер батьки ними пишаються (ну, звісно!), а дехто вступав на факультети аж ніяк не пов’язані з креативом, але шляхом пошуків дійшов до творчої індустрії. Основний меседж від героїв і героїнь книги - все ж не здаватись, не вважати себе нездарою, а працювати, працювати і ще раз працювати, тому що талант - це 99% наполегливої праці і тільки 1% хисту. Декількох героїв я б, звісно, підбирала ретельніше, бо від них за кілометри тхне зарозумілістю, як от наприклад, Смирнов, який «хвалиться» тим, що не бере на роботу джуніорів, бо в них треба багато вкладатись, а потім вони можуть піти в іншу фірму (а типу, старші дизайнери не можуть?) і взагалі, ти вже маєш мати багато якихось напрацювань перед тим як влаштовуватись на роботу після універу (е, а звідки їх брати?). Це виглядає як в класичному оголошенні роботи на вакансію архітектора (дизайнера/ландшафтника/візуалізатора/підберіть свій варіант) - «5 років стажу, вік до 20» або «готові взяти студента з сертифікатом архітектора». Аж смішно, їй-богу. Ну і ще Федорів, який теж «не має про що говорити з людьми, які до 18 років не вивчили англійську на блискучому рівні, бо це ознака безвольності» (ага, так і написано). Звісно, за англійською майбутнє, її необхідно знати, і прикро, що в Україні такий низький рівень знання англійської, за опитуваннями всього 5% українців вільно знає англійську (тай будь-яку іншу іноземну мову - взяти німецьку, французьку, польську чи скандинавські мови - відсоток буде ще нижчим), але більшість компаній, які націлені на іноземний ринок розуміють який в нас рівень навчання тієї англійської, і пропонують безкоштовні мовні курси для співробітників, наприклад. Бо звідки людина має знати англійську ідеально до 18 років? Зі школи? Це нереально, і завжди це повинні бути додаткові курси, а ще краще мовні школи за кордоном в реальному мовному середовищі, а не у всіх батьків є така фінансова можливість, безкоштовні розмовні клуби з самоосвітою і «англійська по серіалах» бездоганну англійську не забезпечать, тай я дуже сумніваюсь, що сам Федорів знав англійську досконало до 18, тому закидання таких фраз виглядає просто сміховинно. Як і ще одна його фраза про те, що коли людина приходить на співбесіду і каже, що нічого не вміє, але хоче навчитись - то це брехня і треба було б вже щось вміти. Смішно це читати від людини, яка сама не одразу стала успішною в маркетингу, і не одразу чогось досягла. Ну але вже ж грошей заробив, то можна і до молодих і амбітних людей ставитись як до непотребу. Класична поведінка «успішних» і талановитих, що тут ще додати. Але більшість героїв все ж налаштовані позитивно до читача, і з їхніх слів можна взяти собі якусь невеличку мотивацію. В кожному розділі є кілька творчих завдань, які можна виконувати навіть якщо читач глобально не націлений на творчість, а просто хочеться попрактикувати якусь цікаву діяльність. Книга дійсно призначена більше для підлітків, які «не мають зеленого поняття», куди рухатись після ЗНО. Не можу сказати, що шкодую, що її не було під час того, як я навчалась, бо я завжди знала, ким хочу бути, але знаю, що не всім так пощастило. Мені, наприклад, найбільше сподобався розділ «карта професій», де трохи детальніше розбирається варіативність напрямків в тому чи іншому творчому секторі. Також книга дуже круто і яскраво оформлена, містить багато ілюстрацій, але свіжа фарба після друку смерділа просто огидно (напевно, фарба дешева, бо є повно книг з такою ж кількістю ілюстрацій, які нормально пахнуть), перші кілька днів я не могла навіть підійти до неї, благо, з часом вивітрилось.

У кожної людини є таланти, це безперечно. Кожна людина унікальна, особлива, цінна й неповторна. І наші здібності часто закладені у нас ще у дитинстві: нам подобається грати у ті, чи інші ігри, малювати, писати, грати у футбол, грати на музичному інструменті, співати і так далі. Кожна дитина інстинктивно знає, до чого є у неї таланти. І батькам важливо підтримувати дитину, адже її здібності, вміння, те, що їй найбільше подобається, від чого вона радіє й відчуває себе щасливою - це її творча іскра, яка допоможе їй в подальшому самореалізуватися в житті та займатися саме тією справою, яка їй подобається. Тому книгу "Талант. Інструкція з використання" раджу читати як і підліткам (навіть і особливо тим, які хочуть зрозуміти і ще не визначилися зі своїми талантами) і батькам таких творчих і обдарованих дітей. А творчі й обдаровані, я повторюсь, усі люди, кожен у своєму напрямі та занятті. І хай ця книга буде для вас корисною!