мені не сподобався переклад видавництва "Фоліо"

"Так мовив Заратустра" є дуже суперечливою книгою, яку варто прочитати кожному. Фрідріх Ніцше розповідає про філософа-вигнанця, який мешкає у лісі та намагається знайти послідовників своїх ідей. Ним і стає читач, що ніби ходить за Заратустрою, вислуховуючи його уроки та історії. Ця книга не є ні літературним романом, ні повноцінним філософським трактатом, це радше потік свідомості, що омиває заплутані метафори, суперечливі думки, і лише одна ідея стоїть, немов величезний камінь серед цього потоку: треба жити повноцінно, ставати кращою версією себе, побороти у собі людину, щоб досягти наступного етапу – надлюдини. Ідеї Заратустри незвичні: він суворий реаліст, засуджує релігію, суспільство, не вірить у рівність між людьми, натомість обирає самотність та черпання сил та мудрості від природи. Місцями книгу тяжко читати, але потім розум чіпляється за якусь ідею і починаєш обдумувати, сперечатися з книгою або погоджуватися з написаним. Саме заради цього процесу потрібно прочитати цей твір Ніцше, задля внутрішнього діалогу із собою, зміни орієнтирів та поглядів на світ, що довкола нас.

Особисто я вважаю, що це не тільки філософський трактат, а й дуже хороший роман. Критика-пародія на деякі світові релігії змушує тебе посміхатись. Ця філософська праця з перших сторінок привертає увагу й затягує читача. Особливо гостро стоїть питання протягом усієї книжки: Бог мертвий чи ні? Як на мене, тут вже кожен самостійно для себе може це вирішити, а Ніцше лиш підштовхне до його власної думки) Тож Ніцше змушує замислитись над праведним та неправедним життям, над деякими життєвими питаннями тощо. Всім раджу до читання.