Коли мені було близько дев’яти років, я прочитала «Маленьку принцесу», і вона залишила по собі багато різних емоцій: від захвату до туги. Минуло багато років, і я вирішила прочитати в улюбленої дитячої письменниці ще щось, і обрала ще не читаний «Таємний сад». Я не помилилася. Це саме те, що потрібно для вибагливого читача з відкритою душею наївної дитини. Це дитяча книга. Про дітей. Але не лише для дітей. Вона про важливі і серйозні речі, і може бути свого роду терапією від хронічної втоми і невміння дивуватися, чим страждають здебільшого дорослі. Марі Леннокс родом з Індії. Вона майже не знає своїх батьків, і її мати-красуня не звертає на неї уваги. Її служниці-туземці не люблять її, а Марі не любить нікого, і від того вона дуже негарна. В час епідемії вимирає весь дім, а Марі чудом рятується від смертельної хвороби. Її відправляють в даль – до її дядька в Англію, в інший чужий світ, де вона наново вчиться жити і бути собою, бачити світ кращим, ніж вона звикла сприймати його в Індії. В Англії її захоплює степ і інакшість людей. Хоча її досі сприймають як жовту непривабливу маленьку бабцю, вона несвідомо вчиться любити людей, таких, як вона сама, незрозумілу красу голого степу, і, головним чином, таємницю замкненого саду. Саме незвіданість пробуджує в ній любов до життя, і далі вона починає оживляти сад разом з сільським хлопчиком, який розуміє увесь світ живої природи, і своїм хворим двоюрідним братом, якого просто замкнули на десять років в домі. До кінця книги з усіма головними героями відбувається трансформація, і вони починають розуміти цінність життя. А починалося все з таємничого саду і роботи над його дослідженням і відновленням… «Таємний сад» - красива, добра, світла, навчальна, але не повчальна книга. Письменниця показує читачеві, що може статися, якщо задерев’яніти серцем, відійти від людей, жити у власному маленькому обмеженому світі, не допускати сонячного проміння в таємний сад душі, і так відсікати життя від себе. Раджу до прочитання абсолютно всім, а найперше – самій собі в дитинстві.

На перший погляд, це досить сонячна, добра і захоплююча книга, але розповідає вона початково доволі сумну історію про наслідки відсутності виховання, уваги та любові. Стиль авторки чудовий. Описи природи неймовірно органічно вписані і не здаються нудними. Коли читаєш, ніби сама відчуваєш тепленьке сонце, запах квітів, подихи вітру. Для дітей ця книга дуже чітко на прикладах ілюструє "якими бути не треба". Для батьків вона теж буде досить цінною, адже в ній йдеться про те, як важливо дарувати дітям любов і тепло. Дівчинка, яка зросла в оточенні служниць і для якої неймовірною подією було тільки побачити свою матір, не могла навчитися любити. Слуги догоджали їй і боялися - адже якщо дитина галасуватиме, це викличе незадоволення господині, а та не бажала свою доньку ані бачити, ані чути. Якою ж людиною можна вирости у подібних обставинах? Самотньою, злою і жорстокою, без тіні співпереживання і яких-небудь уявлень про реальний світ. Хлопчик, як зростав, ніби у цілковитій ізоляції, - всі довкола впевнені, що він зі своїх перших днів дуже слабий і ось-ось помре. Мати немає, батько не хоче й бачити напівживе нагадування про померлу кохану. Та фактично проблем зі здоров'ям у дитини практично немає, але його виростили в оточені самих лише лікарів. І їм двом потрібно було, здається, одного й того самого - справжньої, щирої уваги, трохи ігор та друзів. І втіленням цього став для них сад, який спочатку поєднав їх спільною таємницею і викликав цікавість у їхніх черствих серцях. Рекомендую кожній дитині ознайомитися з цим прекрасним твором!

Книга "Таємний сад" зацікавила обкладинкою. Раніше чула про авторку, дивували як стільки років її твори можуть бути цікавими сучасним дітям. Прочитала отримала задоволення, зрозуміла в чому секрет цієї книги. Розповідь про англійку дівчинку Мері, яка має жахливу вдачу. Батьки Мері помирають, і вона опиняється в таємничому будинку свого дядька. Багато кімнат тут під забороною, ще й сад зачинений ще 10 років тому. Книга спокійна, але не сумна. Завдяки спостереженню за природою Мері зцілюється (і не тільки вона). Я б назвала цю книгу - дитячою художньою мотиваційною. Сила думки творить дива! Життєствердна і дуже гарна, ілюстрації - ніжні і гарнющі. Читала з 10 - річною донькою, яка поставилася спочатку скептично до роману, адже немає особливої активності дії, а потім дуже полюбила цю книгу.