Я б назвала цей роман не любовним, а психологічним, або вжила б обидва слова. Головна героїня живе професійним театром. Богемне життя попри мою читацьку неосвіченість у ньому постає картинками підкилимних ігор, ріками кави, шампанського, розмовами у ресторанах. Героїня відмовляє хорошим мужчинам і переживає дівочі драми, бере на себе реальну відповідальність за свою жіночність, стає зрілою і поміркованою, трансформується, але залишає світлий казковий погляд із вірою у прекрасне. Крім того міцно тримають дві історії материнства – щасливого і тяжкого. Сподобався переклад меню у паризькому ресторані українською мовою, за що особлива дяка авторці. Може й неправда, але хочеться, щоб так було. Добре, що в нас є не лише книги болю і незатягнутих ран, а й вітальні, світлі, життєствердні. Книга читається швидко завдяки вишуканій манерній мові авторки. Бажаю авторці нових цікавих сюжетів і такого ж легкого слова.