Книга Таємна опора. Емоційний зв'язок у житті дитини

Ця книжка перевернула мій світ. Шкода, що коли моя старша дитина тільки народилася, я її не читала. Вона буде корисною для прочитанням не тільки батькам немовлят, дошколяриків чи школярів, а й стане в пригоді вагітним жінкам. Автор книги - знаний психолог Людмила Петрановська, розказує дуже доступно, без використання складної термінології, наводить приклади з реального життя, зі свого в тому числі. Мене книга пройняла, моментами до сліз, так трепетно і відчайдушно вона пише про немовлят. Важливо, що жодним реченням не звинувачує дітей за істерики чи нестерпну поведінку, навпаки, дає пояснення кожного стану, дає розуміння, чому відбувається так чи інакше. І найважливіше, дає практичні поради, як вчиняти та діяти в конкретних випадках. Деякі речі дивують тим, що вони такі прості, і не розумієш, як ти могла сама до цього не додуматися. Важливо, що описуються стани і поведінка дитини кожного віку. Тому батьки як немовлят, так і школярів знайдуть тут відповіді на питання та пояснення поведінки своєї дитини. Обов'язково до прочитання усім батькам, татусям в тому числі.

Отримала багато цінних знань про виховання дитини. Цікавий формат, бо описані різні періоди віку дитини - від народження і аж до підліткового етапу.
Крик - це головний сигнал немовляти про те, що терміново потрібно прийти на допомогу - обняти, погодувати, пожаліти, погратися -як розшифрувати ці сигнали важке з завдання для мами на старті декретної кар'єри, а інколи й для досвідченої мама. Петрановська дає влучні поради, як розуміти свою дитину краще.
Признаюся відверто, що я погоджуюся не з усіма твердженнями, от наприклад про роль садочку в мене заперечення, але всі інші тези мені дуже відгукнулася. Буду читати її книжки ще.

Бути мамою це не лише народити дитину, нагодувати, навчити говорити і ходити. Це вміти слухати, відчувати і стати опорою. Цих знань я не отримала в дитинстві, в школі і на роботі. По крупинках збираю знання на тренінгах, читаючи різноманітну літературу. З кожного джерела беру те, що відгукується мені.
Читаючи книгу "Таємна опора" в мене накочувалися сльози. Я розуміла, настільки мої батьки були зайняті, і ми з братом не мали уваги від них, відповідно у нас зв'язок не міцний і ми рідко ділимося своїми емоціями.
З своїми дітьми я максимально стараюся бути іншою. Не завжди вдається, інколи сама дивуюся, що говорю словами своєї мами. В цей момент я відчуваю, що наступаю вже на свої граблі.
Не хочеться звинувачувати себе, думати, що я погана мама для своїх дітей, краще розібратись в проблемі і рухатися далі.
Людмила Петрановська відмінно в цьому допомагає. В книзі детально і поступово пояснюється поведінка дітей дітей різного віку. Автор дає розуміння чому виникають різні ситуації, непорузуміння між батьками і дітьми.
Найкращі ліки в будь якій ситуації це обійми, головне щоб не хотілося відштовхнути один одного. Такої ситуації не буде, якщо є тісний емоційний зв'язок - таємна опора.

Правду кажуть: як не старайся виховувати дитину - все рівно їй буде що розказати психологу, коли вона виросте... В мене немає глибокої психологічної травми дитинства (або ж я її витіснила/"забула", як зараз модно стверджувати), але одначе пораду ігнорувати крики своєї новонародженої дочки я чомусь прийняла близько до серця - "ти покричала- покричала пару ночей, зрозуміла, що ніхто на твої "коники" не повівся, та й стала спати всю ніч". Чомусь саме цей момент так зачепив мене за живе, що я почала шукати інформацію, хто ж правий - і знайшла Петрановську. Побачимо, як піде далі, і наскільки її поради працюють для дітей старшого віку, але щодо немовлят і тоддлерів я з нею практично в усьому згідна. Так, мені часто "закидають", що я розбалувала дитину, але насправді я лише рощу її сміливішою, відкритішою світу і хорошим людям, ніж була я сама. Дочка завжди може прийти до мене, пригорнутися і розраховувати на мою підтримку без умов та упереджень. Я змогла завдяки цій книзі пропрацювати свої власні проблеми стосунків з батьками, зробити висновки і свідомо уникати тих же помилок у вихованні доньки. Поки що мене все влаштовує.

Народження дитини як справжнє відкриття: завжди цікаві емоції, безліч нового та незвичного. Серед усіх дитячих емоцій треба навчитися розрізняти настрій та прив'язаність дитини. У цьому мені добре допомогла книга "Таємна опора. Емоційний зв'язок у житті дитини" від видавництва "Віват" автора Людмила Петрановська із серії книг "Актуальна тема".
Книжка "Таємна опора. Емоційний зв'язок у житті дитини" розглядає такі питання: поведінка дитини від народження до року, криза одного року життя, пізнання світу від одного до трьох років, зміна поведінки дитини у 3 роки, розвиток дитини у віці від чотирьох до семи років, шагаємо у великий світ з 7 до 12 років, особливості характеру підлітка (з 12 до 15 років), шлях в доросле життя після закінчення дитинства. Без сумніву, відносини між батьками та дитиною - найголовніші відносини між людьми. Батькам дуже важливо вчасно зреагувати на періоди дорослішання дитини, коли вона починає відрізняти своїх рідних та маму, і відокремлювати їх від оточуючих людей, вчасно зреагувати на слова "не хочу" і "не буду". Погляд найбільш спокійні період - це від чотирьох до шести років, з настанням шкільного віку дитини починається етап, який можна назвати "разом назавжди", коли дитина дуже емоційно починає переживати зміну в навколишньому оточенні. Від 12 до 15 років дитина переживає підліткову кризу, у цей час її характер можна порівняти з прижком через прірву.
Рекомендую книжку "Таємна опора. Емоційний зв'язок у житті дитини" для читання усім батькам, які хочуть вчасно розпізнати зміни в поведінці та характері дитини та підготуватись до емоційних стрибків. Ця книга допомогла мені добре зорієнтуватися у процесі дорослішання своєї дитини та менш емоційно реагувати на зміни настрою, а також більш чуттєво відноситися до поведінки дитини у кризові періоди.