Книга читаючи яку постійно думаєш, "Щось таке я вже читав". Дійсно якщо придивись уважніше розумієш, що Річард, один з героїв, чимось нагадує Ніка Каравея - оповідача з твору "Великий Гетсбі", Френсіса Скота Фіцджеральда, а сюжет будується не так навколо вбивства, як більше того як головні герої себе поводять скоївши його, знову ж таки згадується твір Федора Михайловича, "Злочин і кара" і таких моментів у книзі безліч, що беззаперечно робить твір цікавим. Проте я б не брався описати книгу як триллер про вбивство, у ній немає стандартних для цього жанру елементів, ніхто не розшукує вбивцю, він, а точніше вони, відомі з самого початку. На мою думку роман скоріше можна описати як сучасну версію давньогрецької трагедії. В цілому книга мені сподобалась, хоч не можу сказати, що знайшов у ній для себе щось нове, чи таке що якось розширило мій кругозір.

Безусловно, книга достойна прочтения. Донна Тарт один из авторов современников, который придерживается канонов классического романа, при этом привнося в повествование особый шарм. Стоит отдать должное продуманности персонажей истории, не только главных героев, но и второстепенных. Их судьба интересует читателя не меньше чем шесть ребят, вокруг которых и закручиваются все события. В основе сюжета не только детектив, но и раскрытие древнегреческой культуры. Она, в последствии, настолько тесно переплетается с современностью, что сложно определить грань. Вам безусловно будет хотеться как можно быстрее прочитать книгу до конца и узнать о судьбе несчастного Банни. О его трагедии мы и узнаем с начала истории, но не раньше чем через огромную череду событий нам расскажут о причинах и последствиях.

"Деякі речі настільки жахливі, що збагнути їх ураз не виходить. Інші речі (неприкриті, киплячі, незнищенні у своєму жахіття) збагнути не вдасться взагалі. Тільки потім, тільки на самоті, тільки в спогадах приходить усвідомлення. Коли жар перетворюється на вистиглий попіл, коли роз'їхалися плакальники, коли роззирнешся навколо і з подивом відкриється для себе цілком змінений світ." Як часто ми сподіваємося на щасливий випадок який змінить усе. На мою думку, для Річарда його щасливий випадок став найважчою ношою. Хлопець завдяки своїй наполегливості не лише зміг вирватися з рутинного своєї родини і потрапити до коледжу, але й опинитися у групі обраних харизматичного викладача греки Джуліана. Ті, на кого ще вчора він дивився зі заздрість, тепер сиділи поруч з ним. Проте якби Річард не намагався Генрі, Френсіс, Камілла, Чарльз та Банні не поспішали ділитися своїм товариством надто щедро. Хлопець розумів, що у них є таємниці. І коли Генрі поділитися секретом з Річардом це розділить його життя на "до" і "після". Я не можу сказати, що "Таємна історія" мені сподобалася, але мені було цікаво її читати. Вона цікаво написана, у неї закручений сюжет і завжди присутня таємниця, однак вона залишає після себе гірчинку. Адже завжди важко спостерігати як люди легко бавляться долями інших, як руйнують свої та чужі життя, як глибоко падають у прірву власних страхів, як відкрито зневажають доводи розуму чи совість. Тому ця книга для мене про людське бездумство, жорстокість і сліпе задоволення своїх примх. Адже весь жах почався саме з людської примхи... Загалом мені неймовірно жаль кожного з шестірки, бо одне здавалося б безневинне бажання привело до нещасного випадку, далі до обдуманого жорстокого вчинку, а потім до жаху, який все життя стукатиме у їхні душі.