Це моя перша книга Ієна Мак'юена, тому я не мала дуже багато очікувань. Новий автор - завжди нові враження і новий стиль, тому це як зустріч на сліпому побаченні. Будучи запеклою фанаткою наукової фантастики, я все ж таки сподівалась, що мені "зайде" книга. Так і сталось. Цікавий сюжет (хоча трохи й банальний і заїжджений, як на мене), гарно прописані персонажі. Переклад загалом зроблений добре. Можливо, хотілося б більш серйозної фантастики і більш глибшого опису проблем, але загалом робота сподобалась. Любителям наукової фантастики можна сміливо рекомендувати.

Обкладинка тверда, дизайн водночас мені не подобається, але він гарно підходить під книжку, папір хороший. Перекладено теж добре, вичитати могли трішки краще. У книжці йдеться про альтернативну історію, де розвиток комп'ютерної техніки був років на 50 швидшим ніж в нашій реальності і вже в 1980-ті вони мають не тільки все те, що маємо ми зараз, але й навіть більше - перших людиноподібних роботів зі штучним інтелектом, що майже нічим не відрізняються від людей, там би мовити штучну людину. Наш головний герой Чарлі, раптово отримавши спадок, витрачає всі гроші на одного з таких роботів - Адама і на цьому моменті історія закручується. Загалом книга дуже легка, цікава, місцями весела. Водночас піднімає різноманітні моральні та етичні питання стосовно роботів та штучного інтелекту. Та все ж я б не назвав ці питанням якимось новими. Це ті речі, що лежать на поверхні. Щоправда мені не вистачило якогось цікавого сюжетного повороту. Я постійно очікував, що от-от щось таке трапиться, але ні. Також присутні й деякі проблеми: частина з альтернативною історією була хоч і цікавим тлом, та вона жодним чином не впливала на саму книгу. Я постійно очікував, що щось таки станеться, якась подія, що змінить сюжет. Але нічого такого так і не сталося. Світ живе своїм життям, а наші головні герої своїм. Єдиний плюс у такому підході - книга не постарішає. Бо якщо взяти умовно 2222 рік у нашій реальності, то з часом книга може перестати бути актуальною, коли ж ти маєш альтернативну реальність, то й таке питання не постає. Друга проблема це те, що навіть фантастичну складову (роботів) можна було повністю прибрати і знову ж таки мало що б змінилося. Бо ця книга це не фантастика з елементами повсякденності та любовним трикутником, ні, це повсякденність із елементами фантастики. У підсумку скажу, незважаючи на деякі недоліки, книга легка, цікава і варта прочитання.

Ієн Мак'юен цього разу створив для нас альтернативні вісімдесяті. Тут комп'ютерні технології досягнули неабиякого розвитку завдяки Алану Тюрингу. Тай сам вчений зазнав зовсім іншої долі, ніж в реальному житті. У книзі головним героєм є такий собі загублений у невизначеності Чарлі. Він немає жодних зобов'язань та проживає з дня на день, заробляючи невеликі гроші на біржі. Але таке беззмістовне існування викликає у нього жагу до змін. Його сусідка Міранда, з верхнього поверху будинку, де він проживає, стає для нього першим поштовхом. Чарлі починає проявляти увагу до дівчини, та й вона здається не проти такої дружби. І здавалося б, що все налагоджується, але Чарлі здійснює не до кінця обдуману покупку. За отримані гроші від спадщини, він придбав одного з перших роботів - Адама. Він вважає, що такий новий "член сім'ї" може зблизити його з Мірандою. І тут починається найцікавіше. Бо чи може штучний інтелект відчувати справжні емоції? Чи Адам має право боротися за свої почуття? Чи любов, що він відчуває до Міранди, це лише сума алгоритмів, що склалися під час введення програмних налаштувань. Ще одне питання, яке задав нам Ієн Мак'юен - чи може штучний інтелект самостійно приймати рішення? Чи варто прислухатися до нього? Адже ж робот здійснює всі свої судження на основі здобутих знань і правил. А люди керуються такими почуттями як любов, страх, відчуття обов'язку чи бажання помсти. Ієн Мак'юен написав високоінтелектуальний твір, котрий дає нам багато їжі для роздумів. Він розгортає перед нами здавалося б крихітний світ, буквально дві людини у квартирі, але цей мікросвіт відкриває нам вікно до подій справді глобальних масштабів. Головні герої є лише проекцією глобальних змін. Вони цілком залежать від обставин. Вони не мають впливу на світ. Тож чи варто вживати якихось заходів? Я не знаю. У мене немає відповіді на це питання.