Юрій Миколайович Косач (1908–1990) — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, редактор і художник. Був небожем Лесі Українки та онуком Олени Пчілки. Половину свого життя прожив у США. За неоднозначністю й загадковістю біографії та суперечливістю творчої і наукової спадщини Юрія Косача можна поставити в один ряд з такими його відомими сучасниками (і добрими знайомими), як Віктор Петров (Домонтович) та Ігор Костецький.

До видання ввійшли твори, які віддзеркалюють родинний контекст творчості письменника. У романі «Сузір’я Лебедя» як «фрагменті родинної саги» Ю. Косач відтворив сконструйовану ним модель життя українського козацько-шляхетського роду Рославців (Драгоманових-Косачів) і втрату ними визначальних у минулому морально-ціннісних орієнтирів, над причинами якої розмірковує автор. Відгомін родинних спогадів автора містить і повість «Сонце в Чигирині», у якій змальовано події 1825 року, пов’язані з підготовкою, зокрема на теренах України, повстання декабристів проти російського деспотичного царського режиму. Попри зовні декларовану тему російського декабристського руху, визначальними в повісті Ю. Косача є передусім національна ідея та візії української незалежної держави.

У серії «Великий роман» також виходять друком твори Юрія Косача «Дюнкерк», «Рубікон Хмельницького», «День гніву» та «Володарка Понтиди».