Твір Івана Франка «Створення світу» є філософсько-поетичним осмисленням біблійного міфу про походження світу та людини, переосмисленого крізь призму наукових знань, раціонального мислення й гуманістичного світогляду автора. У поемі Франко поєднує релігійні уявлення з досягненнями природознавства, еволюційної теорії та історії людської культури, прагнучи показати процес творення як закономірний і поступальний розвиток матерії та життя.

Центральною ідеєю твору є утвердження активної ролі людини в пізнанні світу й самої себе, а також думка про гармонійний зв’язок між природою, розумом і працею. Франко відходить від догматичного трактування біблійних сюжетів, надаючи їм символічного та філософського значення, і підкреслює цінність науки як засобу осягнення істини.