Геніальний невролог і найвидатніший популяризатор нейропсихології вперше постає перед читачем без жодної цензури. У своїх мемуарах Олівер Сакс пише не лише про науку — він відверто розповідає про сором’язливість і самотність, юність на мотоциклі та важку атлетику, роки залежності й болісний пошук власної ідентичності.

Це історія людини, яка перетворила свою «інакшість» на унікальний інструмент — здатність чути й відчувати інших там, де медицина бачить лише діагноз. Саме з цієї чутливості народилися його найвідоміші відкриття: пробудження пацієнтів, що десятиліттями жили немовби завмерлі, і нова мова, якою наука заговорила про свідомість.

Сакс веде нас уздовж межі між нормою та патологією, між фізіологією мозку й тим, що ми звемо душею, і доводить незручну істину: ми не біологічні машини, а оповіді, які щомиті пише наш мозок. Кожен пацієнт — окремий всесвіт, кожна хвороба — не лише втрата, а й можливість.