Дослідження поляка Станислава Ґайковського вирізняється яскраво задекларованою і цілком неприхованою моноетнічною орієнтацією автора. Вона викликана польською окупацією нашого краю і відповідним суспільним замовленням – пошуком у не своїй історії власних героїв, нібито реальних «творців» давнього Станиславова. Цей місцевий краєзнавець штибу перших повоєнних років усе ж таки перебільшує роль і місце польських можновладців Потоцьких в історії закладення і функціонування Станиславова, та й загалом поляків у колонізації довколишніх просторів давніх українських сіл і містечок Галичини. Добротна критика і видання перекладу брошури 1922 року, яка містить цікаву інформацію про міські будівлі та окремі пам’ятки, сьогодні буде по суті корисною наукою для пересічних містян і місто знавців, усіх, хто цікавиться історією багатонаціонального Станиславова.