Ремарк -- мій багаторічний фаворит, тримаю правило: одна книжка на рік. Цього року це "Станція на горизонті". Це Ремарк ще до війни, але вже з його фірмовою тугою. Немає фронту й окопів, зате є відчуття втечі й людей, які постійно рухаються, але не розуміють куди. Було трохи нудно. Рівня драми, до якого Ремарк мене привчив, тут не вистачило. Не боліло, не ламало. Але книга взяла іншим, він романтизує свободу і одночасно дуже точно показує її порожнечу. Зачепили філософські роздуми героїв: неспішні, місцями холодні, але влучні. Не мій улюблений Ремарк, але важливий.

Перечитала всі книги Ремарка, видані КСД. Всі неймовірні! Але саме ця розчарувала дуже жахливим перекладом.. Шкода...від перекладача багато залежить. У випадку із Станцією на горизонті, це не переклад, а якась нісенітниця.