Симпатична невеличка книжечка в твердій обкладинці розпочинається з вірша "Часослов" - образу, що послуговує визначенням обігу слів, тих вимірів, в яких життя слів перетинається з людським життям. Як тут не згадати про Рільке. Загалом, поезія Стахівської багатошарова й інтертекстуальна. Verde - це не тільки колір зелені, але й музика. Юлія Стахівська пише, що Орфей подеколи скликає істот за допомогою блюзу. Образ Орфея, давно вже не тільки античний, але переосмислений європейськими класиками такими як Рільке, Чеслав Мілош, Жан Кокто, тощо. Образи Стахівської дуже оригінальні, на межі інфантильності й міфічності, сну та дійсності. Деколи відчувається творчий вплив її чоловіка поета Олега Коцарева. Стахівську та Коцарева цікаво читати разом, вибудовуючи з двох протилежностей чоловічого й жіночого унікальний поетичний всесвіт, для обох спільний. Не дивлячись на назву, це саме урбаністична лірика, але затишна, як маленьке зелене містечко серце якого парк, ботанічний сад, бібліотека... Любителей котів, особливо потішать всі ті котячі образи, які так легко й хазяйнувато застрибують до її віршів.