Ми живемо на початку XXI століття. Тепер людина досить багато знає не лише про видиме зоряне небо, а й про неосяжні простори Всесвіту, розміри і властивості якого важко вкладаються у нашу обмежену людським буттям свідомість. При цьому виникає парадоксальне відчуття, що, чим більше знаєш, усвідомлюєш, наскільки більше не знаєш! Сучасні дослідники підтверджують думку цих світочів мудрості: справді, ми ніколи не можемо охопити своїм знанням усю матерію в цілому, оскільки її властивості - невичерпні.

Закономірно виникає запитання: навіщо пізнавати світ, якщо він не може бути пізнаний до кінця? На нашу думку тому, що лише в постійному пошуку істини людське існування набуває певного сенсу.