Опинившись практично у безвихідному становищі, Макс збирається в довге забуття — рішення занурити своє тіло в анабіоз єдино можливе в цій ситуації. Вірогідність, що його тут знайдуть люди, мінімальна і прагне до нуля. Система, в якій він виявився замкнутий без можливості покинути, не має ніякій цінності для Співдружності: ані ресурсів, ані кисневих планет, придатних до заселення. Та і розташована вона далеко від загальноприйнятих маршрутів між Дівелі і Хаманом. Крім того, небагато хто ризикне відвідувати її, оскільки сюди часто прибувають гуманоїдної раси валлінги — ці зеленошкірі головаті коротуни сильно недолюблюють людей і ставляться до них, як до докучливих комах. Після декількох років забуття в стані замороженого шматка м'яса Макс повільно приходить до тями — за його оцінками, це повинно було статися через років тридцять, але становище виявляється набагато неприємнішим.