Дуже боялася читати цю книгу. Думала, що вона дуже складна. А виявилося, що це неймовірна історія про Есмеральду, яка зводила чоловіків з розуму своєю красою. На початку книги багато описів Парижу та Нотр Даму. Проте ця історія варта, щоб її прочитати!

Цікава книга.

Це була моя перша книжка даного автора і саме з цього роману я полюбила Віктора Гюго. Віктор Гюго - французький письменник, творчість якого дуже різноманітна: романи, лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів. "Собор Паризької Богоматері" написаний у далекому 1831 році. Події в романі розгортаються у 15 столітті . В центрі роману образ собору, паралельно з цим події розгортаються довкола молодої француженки Есмеральди, яку в дитинстві викрали цигани. В романі присутній любовний чотирикутник, однак це не робить його банальним чтивом, а навпаки додає родзинки. Мені дуже сподобалося те, як Гюго зобразив образ собору в романі. В ньому він є втіленням декількох образів - культурного, політичного, є символом захисту і боротьби. Сподобався також образ Есмеральди. Протягом всього роману вона викликала в мене захоплення і співчуття. "Собор Паризької Богоматері" насправді дуже глибокий роман, який змушує задуматись про те, як інколи любов засліплює і перетворюється на одержимість, задуматись про людський егоїзм, взагалі після прочитання роману з'являється багато думок та емоції.