"Собор Паризької Богоматері" -книга , яку давно хотіла прочитати. Маючи вдома величезну бібліотеку і прочитавши практично все ще в дитинстві, цієї історії вдома не було. Лише вже у дорослому віці я про неї згадала і захотіла прочитати. Книга не для дітей однозначно. Добре що я її прочитала зараз ,а не в дитинстві. Я була поряд з Собором і початок книги, тобто опис самого головного героя ,мене переніс в Париж в те саме місце, де я на нього дивилася. Все описано до деталей. Собор - символ Парижа і зрозуміле переживання за долю собору під час пожежі. Есмеральда,Квазімодо,Клод Фроле неймовірне переплетені долі та життя цих героїв заставляло сердитися,плакати,співчувати ,переживати за них до самого кінця. Драма життя ,яка не залишає байдужою. Образи дійових осіб,які і сьогодні зустрічаються в житті. Рішення, які приймає одна людина через свої бажання і тим самим перевертає життя інших. Ламає ,калічить і врешті нічого не виграє.... Незаперечно вартий до прочитання роман видатного французького письменника.

Есмеральда була щирою, юною дівчиною. І хоча жила вона разом із циганами та жебраками, які вирізнялись своїми дикими звичаями і суворістю це не вплинуло на неї, її серце було наповнене добротою та співчуттям. Коли одного разу у той район Парижу де проживали цигани випадково забрів письменник Гренгуар і його збирались повісити, Есмеральда сказала, що згідна взяти його собі за чоловіка і таким чином врятувала від вірної смерті. На жаль, пізніше, він нічого не зробив щоб допомогти Есмеральді. Вона пошкодувала Квазімодо та дала йому напитись води коли його привселюдно шмагали на Гревській площі, а він благав про ковток води. Але ніхто не змилувався над ним, крім Есмеральди. Ця дівчина була дуже гарною, її врода зачаровувала чоловіків навіть проти їх волі, як це трапилось із архідьяконом Собору Паризької Богоматері, Клодом Фроло. Сама ж Есмеральда закохалась у Феба де Шатопера, капітана лучників короля. Феб призначає Есмеральді зустріч і вона вірить, що він теж її кохає, її щира довірлива душа ще не знає, що таке чоловіча лицемірність та хитрість. Клод Фролло, якому випадково стає відомо про цю зустріч потай спостерігає за ними та через свої ревнощі встромляє у спину Феба кинджал. Есмеральду звинувачують у вбивстві Феба. Суд через своє невігластво навіть не бере до уваги той факт, що Феб вижив. Есмеральду засуджують до смертної кари через повішення. ЇЇ рятує Квазімодо, той у кого було потворне тіло, але чиста душа. Він не забув, що вона зробила для нього і тепер оберігає її від усіх у стінах Собору. Його почуття до неї чисте, на відміну від хворобливого потягу архідьякона та корисливої пристрасті Феба.

"Собор Парижской Богоматери" роман французского писателя Виктора Гюго, роман о любви - да! Только здесь имеет место лишь одна материнская, остальные виды любви: наивная, ревнивая, эгоистичная, слепая - ничто иное как всепоглощающая страсть, такую любовью и любовь не назовёшь. Наивная простушка Эсмеральда слепо влюбилась в Феба де Шатопера, капитана королевских стрелков. Эта любовь приносила девушке лишь огорчения, нет она не забеременела от возлюбленного, но наделала множество ошибок, которые повлекли за собой крупные неприятности и навлекли беду. Красавец капитан питал к Эсмеральде эгоистическую любовь, а значит не любил вовсе, иначе спас бы любимую от виселицы. Любовь священника Клода Фролло называется ревнивой. Священник влюбился, с кем не бывает, но ревность и до преступления довести способна. Собственно так и произошло, на пике своих ревнивых чувств Фролло убивает собственного воспитанника, бедного горбуна Квазимодо. Да как же это возможно, чтобы священник совершил столь страшный грех. Когда-то я приравнивала святых и служителей церкви чуть ли не ангелам. Теперь уже не приравниваю.