Собор
Паперова книга | Код товару 895875
Yakaboo 5/5
Автор
Олесь Гончар
Видавництво
Апріорі
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1968
Кількість сторінок
296
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
220х175 мм

Усе про книжку Собор

"Собор" - філософський роман, у якому розглядаються важливі соціальні та національні проблеми з погляду вічних гуманістичних істин, якими мусить керуватися людська цивілізація, щоб не прийти до руйнування і знищення.

Характеристики
Автор
Олесь Гончар
Видавництво
Апріорі
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1968
Кількість сторінок
296
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
220х175 мм
Рецензії
  •  
    Символ духовності 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    В романі Олеся Гончара "Собор" ми бачимо перед собою потужний культурно-історичний пласт, який стоїть занедбаний та нікому не потрібний. Власне він і втілений в образі собору, храму, тобто чогось святого і такого на що потрібно зважати та відноситись з духовним трепетом. І проблема набагато ширша ніж може видатись на перший план, не тільки влада нехтує Собором роблячи з нього щось другорядне, але й самі люди не дуже то й турбуються про його долю. В тексті поданий чудовий історичний зріз з початку будови Собору та його подальшої історії, з цього стає видно, що не тільки зовнішні чинники сприяли забуттю культури та духовності. А такі персонажі, як Володька зображуються в негативному плані тому, що вони прагнуть власної вигоди та меркантильних амбіцій з цієї духовності та не тільки його потрібно звинувачувати.

    Захопливий і сам стиль автора, такий собі романтизм з нотками ледь відчутної готики, що також привносить в цей роман неабиякої атмосфери плюс історичні вкраплення. І тому він заслужено вважається однією з вершин української літератури.
  •  
    Правдива? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хоч ця книга написана і не так давно і події, які в ній змальовано не надто давні, все ж від року написання й першого видання цьогоріч минає 52 роки.

    Чомусь попри всі застороги не читати цю книгу, бо вона не цікава (не вдаватимусь в деталі) мене завжди до неї тягло. Скільки пам'ятаю себе, вона була у домашній бібліотеці. Я часто брала до рук сіру й майже нічим не примітну книжечку (якщо не враховувати зображення собору на обкладинці), але не наважувалась прочитати. Мабуть, просто не була готова. На все свій час.

    Жовті сторінки, дрібний шрифт, насичені текстом листки, відсутність ілюстрацій… ХХVI розділів на 270 сторінках. Ніхто б напевно тоді не сказав, що саме ці деталі через роки стануть вагомими при виборі книги.

    Прийшов час і я вирішила ознайомитись із текстом роману "Собор" Олеся Гончара. І уже з перших сторінок він мені сподобався. Тут невелика кількість героїв, однак їхні характери та долі, внутрішній світ описані дуже майстерно. Події відбуваються протягом одного літа. У романі знаходимо чимало авторських розповідей, роздумів-відступів. Основною проблемою "Собору" є проблема історичної пам'яті. Вічна проблема?

    Не знаю чому цей роман подобається не багатьом, але я раджу його почитати… перечитати. А може зараз ви його зрозумієте інакше?

    Я рада, що "Собор" Гончара зараз маю змогу читати у новому виданні.

Купити - Собор
Собор
271 грн
Є в наявності
 

Рецензії Собор

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Символ духовності 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    В романі Олеся Гончара "Собор" ми бачимо перед собою потужний культурно-історичний пласт, який стоїть занедбаний та нікому не потрібний. Власне він і втілений в образі собору, храму, тобто чогось святого і такого на що потрібно зважати та відноситись з духовним трепетом. І проблема набагато ширша ніж може видатись на перший план, не тільки влада нехтує Собором роблячи з нього щось другорядне, але й самі люди не дуже то й турбуються про його долю. В тексті поданий чудовий історичний зріз з початку будови Собору та його подальшої історії, з цього стає видно, що не тільки зовнішні чинники сприяли забуттю культури та духовності. А такі персонажі, як Володька зображуються в негативному плані тому, що вони прагнуть власної вигоди та меркантильних амбіцій з цієї духовності та не тільки його потрібно звинувачувати.

    Захопливий і сам стиль автора, такий собі романтизм з нотками ледь відчутної готики, що також привносить в цей роман неабиякої атмосфери плюс історичні вкраплення. І тому він заслужено вважається однією з вершин української літератури.
  •  
    Правдива? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хоч ця книга написана і не так давно і події, які в ній змальовано не надто давні, все ж від року написання й першого видання цьогоріч минає 52 роки.

    Чомусь попри всі застороги не читати цю книгу, бо вона не цікава (не вдаватимусь в деталі) мене завжди до неї тягло. Скільки пам'ятаю себе, вона була у домашній бібліотеці. Я часто брала до рук сіру й майже нічим не примітну книжечку (якщо не враховувати зображення собору на обкладинці), але не наважувалась прочитати. Мабуть, просто не була готова. На все свій час.

    Жовті сторінки, дрібний шрифт, насичені текстом листки, відсутність ілюстрацій… ХХVI розділів на 270 сторінках. Ніхто б напевно тоді не сказав, що саме ці деталі через роки стануть вагомими при виборі книги.

    Прийшов час і я вирішила ознайомитись із текстом роману "Собор" Олеся Гончара. І уже з перших сторінок він мені сподобався. Тут невелика кількість героїв, однак їхні характери та долі, внутрішній світ описані дуже майстерно. Події відбуваються протягом одного літа. У романі знаходимо чимало авторських розповідей, роздумів-відступів. Основною проблемою "Собору" є проблема історичної пам'яті. Вічна проблема?

    Не знаю чому цей роман подобається не багатьом, але я раджу його почитати… перечитати. А може зараз ви його зрозумієте інакше?

    Я рада, що "Собор" Гончара зараз маю змогу читати у новому виданні.

  •  
    Собор розбрату 60% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Собор» це книга, яка розповідає про всі недоліки радянської влади. Зокрема про те, що було прийнято не вирішувати проблему, а маскувати її. Все почалося з собору. Споруда, яка мала важливе історичне значення по трохи руйнувалася, фарба облущувалася і зверху прийшов наказ, відремонтувати або знести. Знести було неможливо, оскільки на будівлі була захисна табличка, відремонтувати ще не можливіше, бо грошей на ремонт не було і зверху їх не виділяли.
    І тоді в розумну голову Володьки Лободи прийшла ідею. Так, це саме той кар’єрист, який одружився, та щоб батько йому не заважав відав того до будинку літніх людей.
    Отож Володька запропонував вдягти собор у риштування. Ідею оцінили і так споруда простояла кілька років. Згодом прийшла вказівка закінчити ремонт. І Володька, який не бажав втрачати посаду, вирішив вкрасти табличку і знести храм.
    Загалом це повністю негативний герой, який, користуючись владною посадою, хотів одружитися на молодій дівчині.
    Узагалі цей собор багатостраждальна споруда. Спочатку його з християнського храму перетворили на клуб, а потім і узагалі на склад комбікорму. І ніхто навіть не здогадався зняти та перенести кудись безліч ікон, які прикрашали його стіни.
  •  
    Книга, що справді зачіпає! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли мені довелось вперше прочитати "Собор" (признаюсь, що не із власної волі, бо у програмі навчання вже в університеті на четвертому курсі, був навчальний предмет "Історії української літератури", отже довелось прочитати багатенько книг, за які я сам до того не брався і може б ніколи і не взяв їх в руки - і втратив би справді цікаві речі для власного саморозвитку) книга відразу справила на мене велике враження. І це при тому, що у цей час, середині 2000-х років, звичайно ж було чимало цікавих книжок, що чудово могли "конкурувати" за увагу. Відлякувало ім'я автора - Олесь Гончар - що асоціювався із соцреалізмом, радянськими пропагандивними творами як "Прапороносці" і т.д.
    Але було у цій книзі щось інше, щось чаруюче. Кожен читач перенесеться в українську провінцію Наддніпрянщини 1960-х років - тобто час "відлиги", але і розквіту радянської системи. І ви просто поринете у життя села (але не глушини) із особливою його романтикою - ви там просто потонете у природі, якось так і малюються в уяві ці образи теплих літніх ночей, посиденьки на лавочці під вишнями, співи жаб із ставка... Романтика! І звичайно ж - звичайні людські проблеми і дилеми - такі наче банальні і щоденні, але такі, що наповнюють життя кожного із нас (не героїчні подвиги рятівників світу). Там і сім'я, і робота, і звичайно ж кохання! І все на тлі строго собору козацьких часів, що стоїть покинутий, занедбаний... І вже його хочуть знести, бо ж це так "не сучасно" "не комуністично" ... Але для багатьох із мешканців він просто знак їх життя - не для всіх релігійна пам'ятка і святиня духовності (що звично для нас), не лише пам'ятка історії (адже будували героїчні предки - козаки, там бував історик Яворницький), але і як пам'ять про себе, про свою молодість, про свої спогади подій, що відбувались на його тлі... Так деколи буває, коли зрізають старезне дерево, яке стояло на вашому подвір'ї усе ваше життя - наче рубають кусочок душі. І люди починають виступати (звичайно ж не бунтують зі зброєю у руках) проти знесення. І тут проявляється те, за що так цькувала влада Гончара за цю книгу - його ліберальні, духовні українські цінності! Його опозиція проти нищення історії і української культури та духовності!
    Твір справді сильний і приємний! Всім раджу прочитати! І уже тепер я придбав цю книгу і для себе у власну бібліотеку!
    Придбайте - не пожалієте!
  •  
    Твір, який не варто лишати поза увагою 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Почну з того, що я щиро рекомендую цю книгу до читання і підліткам, і дорослим.

    Вона — одна з небагатьох, що припала мені до душі ще зі шкільного курсу української літератури. Вперше я прочитала "Собор" на літніх канікулах, за списком рекомендованої літератури, та була дуже здивована, коли вже на уроках вчителька задала до читання лише короткий зміст твору.

    На мою думку, до "Собору" склалося упереджене ставлення через його, нібито, "радянськість" і тому цей чудовий твір часто лишається поза увагою. Але це зовсім не типовий роман для того часу.

    Чому варто витратити свій час на читання цієї книги? Тут є жвавий насичений сюжет, молодість і романтика, радянські реалії змальовані без зайвих прикрас.

    Також, хочу окремо звернути вашу увагу на описи локацій. Саме вони розкривають всю атмосферу епохи, яка вже відійшла в минуле, але є невід'ємною частиною української історії. Містичний образ козацького собору знов і знов виникає в житті ліричних героїв. Навіть після приходу радянської влади, коли від собору лишився лише каркас, люди все одно відчувають цю історичнісь та святість та ставляться до нього з повагою. Дніпровські плавні, які тоді тільки починали зникати, зараз вже практично повністю затоплені.

    Ландшафти і будівлі поступово руйнуються, змінюються покоління та ідеології. Але є сюжети, які завжди будуть актуальними: дружба і заздрість, конфлікт батьків та дітей, щире перше кохання.
 
Характеристики Собор
Автор
Олесь Гончар
Видавництво
Апріорі
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1968
Кількість сторінок
296
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
220х175 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
1000
ISBN
978-617-629-437-5
Тип
Паперова