Яка ємна, хвилююча і колоритна розповідь із присмаком крові на губах у своєрідному стилі "айсберга" у Хемінгуея! Три ключові моменти життєвого циклу торкнувся автора. Народження, дорослішання, смерть. Тільки це не фази життя однієї людини, ні. Події, що відбулися в одному індіанському селищі, набагато цікавіші і досить моторошні. І мені хочеться навести туману, а не вдаритися в аналіз, тому що є бажання спонукати потенційного читача мого відгуку до прочитання цього маленького за обсягом оповідання. Тому, ось вам маленький уривок з тексту, який повинен розпалити читацький інтерес: "У вікні ближньої халупи світився вогонь. У дверях стояла стара, тримаючи лампу. Усередині на дерев'яних нарах лежала молода індіанка. Вона мучилася пологами вже третю добу. вони сиділи і курили в темряві на дорозі, де не було чутно її криків. Усі старі селища зібралися біля неї. Чоловіки пішли подалі; вони сиділи і курили в темряві на дорозі, де не було чути її криків. Вона знову почала кричати, саме в ту хвилину, коли обидва індіанці і Нік слідом за батьком і дядьком Джорджем увійшли до барака. Вона лежала на нижніх нарах, живіт її горою піднімався під ковдрою. Голова була повернута набік. На верхніх нарах лежав її чоловік. Він поранив ногу сокирою. Він курив люльку. У халупі дуже погано пахло."