Прочитала за один день, бо настільки захопилась. Вдалий перепліт гумору, сурової реальності системи та людської психології. Читається дуже легко, гадаю в іншому вигаданому житті автор був би чудовим письменником 🤍

Дуже сподобалося! Читається легко і цікаво!

Ох, тунелю тут значно більше, ніж сміху. Мені було страшенно цікаво, так, але читалося це як історія жахів: «Ми не могли собі дозволити кинути всі сили на одного пацієнта, нестача ресурсів вимагала жертв, і нам доводилося вибирати: врятувати одного чи десятьох.» Остання частина книги присвячена ковіду і я не могла не думати про свою бабусю, яка так само лежала у районній лікарні, дихала маскою і сподівалася. Тоді мені здавалося, що її просто вилікували. Тепер же я думаю, як їй пощастило. Насамперед тому, що вона захворіла у жовтні, а не в квітні, коли у лікарнях бракувало кисневих апаратів. Через те, що вчасно поряд були виснажені, але професійні лікарі й медсестри. Зрештою, її організм справився сам, бо, коли справа доходить до реанімації, твоє життя залежить і від тебе самої. На сторінках цієї книжки я все ж не знайшла відповіді на питання про те, як цей людяний і працьовитий анестезіолог тримається у цій системі. Проте я безмежно вдячна, що він лупає сю скалу.