В романі Германа Броха «Смерть Вергілія» описується остання доба життя цього уславленого поета. У Брундизій прибувають кораблі імператора Октавіана Августа. На одному з них за вимогою Цезаря подорожує поет, який мучиться задушливим кашлем, а також спогадами і мареннями. На ношах Вергілія переносять у імператорську резиденцію. До нього приходять давні друзі, лікар, який готує поета до розмови з імператором. Після розмови поет складає заповіт, в яком просить зокрема знищити його славетну «Енеїду». Останні години життя – передсмертні галюцинації. В романі є чотири частини – «Вода», «Вогонь», «Земля», «Ефір». Піднесені марення Вергілія про силу і відповідальність мистецтва регулярно переривають теревені трійки п’яниць. Брох робить спробу поєднати у свідомості Вергілія раціональне й ірраціональне. І, як на мене, це йому вдається. Дуже незвичний твір і незвичайний читацький досвід, який я, скоріш за все, колись повторю. Рекомендую роман «Смерть Вергілія» перш за все уважним читачам, які вміють помічати дрібниці у тексті.