Романа Іваничука я полюбила давно, відколи прочитала його "Мальви". Невимовно харизматичний і близький мені по духу письменник. Випадково потрапила мені до рук його книга "Словом і вогнем". Це триптих, який складається з автобіографічних творів таких різних періодів життя письменника, але таких поєднаних воєдино однієї життєвою ціллю, одними незрадженими принципами, мораллю і вічними сентенціями. Іваничук розповідає про шістдесятництво у Львові, про друзів-письменників та й недругів, про життя у Львові в ті роки з скрупульозною точністю і яскравими деталями. Вулиці міста по-іншому сприймаються, коли розумієш, до прикладу, що ось біля обласної прокуратури на розі Франка і Пекарської у 1966 році зібрався натовп пікетувальників, які вимагали звільнення письменника Богдана Гориня та інших, що були неугодні тодішній владі. Протестувальників намагались розігнати, вдаривши з брандспойтів. Дуже чітко усвідомлюю, як сильно людство зрушило вперед в своєму розвиткові, але методи боротьби з "невпокореними" залишились старими, кадебістськими. З великим трепетом і поетичністю описано дитинство Іваничука в селі Трач, особливо запав в душу опис того, як в сім'ї Іваничуків варили сливове варення, і те, як письменник з любов'ю відзивається про свого батька чи розповідає про свою першу дитячу любов до зеленоокої Аннички, чи про Різдво, чим і мені нагадує мої щасливі дитячі роки.

Романа Іваничука я полюбила давно, відколи прочитала його "Мальви". Невимовно харизматичний і близький мені по духу письменник. Випадково потрапила мені до рук його книга "Словом і вогнем". Це триптих, який складається з автобіографічних творів таких різних періодів життя письменника, але таких поєднаних воєдино однієї життєвою ціллю, одними незрадженими принципами, мораллю і вічними сентенціями. Іваничук розповідає про шістдесятництво у Львові, про друзів-письменників та й недругів, про життя у Львові в ті роки з скрупульозною точністю і яскравими деталями. Вулиці міста по-іншому сприймаються, коли розумієш, до прикладу, що ось біля обласної прокуратури на розі Франка і Пекарської у 1966 році зібрався натовп пікетувальників, які вимагали звільнення письменника Богдана Гориня та інших, що були неугодні тодішній владі. Протестувальників намагались розігнати, вдаривши з брандспойтів. Дуже чітко усвідомлюю, як сильно людство зрушило вперед в своєму розвиткові, але методи боротьби з "невпокореними" залишились старими, кадебістськими. З великим трепетом і поетичністю описано дитинство Іваничука в селі Трач, особливо запав в душу опис того, як в сім'ї Іваничуків варили сливове варення, і те, як письменник з любов'ю відзивається про свого батька чи розповідає про свою першу дитячу любов до зеленоокої Аннички, чи про Різдво, чим і мені нагадує мої щасливі дитячі роки.