Ох, як мені сподобалась книжка. Хоча... прочитала я її з другого разу. Це не означає, що вона складна або не цікава. Зовсім ні. Просто оповідь розмірена і потребує часу і занурення, принаймні мені для цього підійшла відпустка. Хоча, здається, вона підійде для осіннього читання. На початку ми дізнаємося про смерть однієї з сестер - Лори. А далі оповідь іде то від імені автора, то від імені другої сестри - Айріс, що дожила до поважного віку, і тепер пише щось на кшталт мемуарів свого життя. І та, і інша оповідь починається ще життя з бабусі і дідуся двох сестер, їх батьків, дитинства. Ну, звичайно не все в хронологічному порядку. І це змушує пильнувати за сюжетом. А ще тут є книга в книзі. Щось фантастично-інопланетне. Цю книгу розповів і написав чоловік одній з сестер. Тоді виявляється, що в обох сестер були почуття до цього чоловіка. І інтрига, кому ж з сестер написав книгу, тривала ледь не до останньої сторінки. Майстерно! Третя книга, що я прочитала цієї авторки. І буду читати далі.

Маргарет Етвуд - це письменниця, завдяки якій зараз ніхто не сумнівається в існуванні самостійної канадської художньої літератури. Частково історія Канади ХХ століття розкривається і в романі "Сліпий убивця", хоча твір далеко не обмежується зображенням канадського суспільства, адже на першому місці в ньому жінка як особистість. Спочатку може здатися, що це сімейна сага про занепад династії Чейзів. Бенджамін Чейз завдяки своїм організаторським талантам та працьовитості став власником кількох фабрик у канадському містечку Порт-Тікондерозі. Його дружина Аделія, справжня аристократка, подарувала йому трьох синів. Але Перша світова безжально забрала двох, а третій - Норвал повертається з війни пораненим, виснаженим психологічно й морально та ніяк не може знайти своє місце в мирному житті (маємо проблему втраченого покоління), а після ранньої смерті дружини виявляється байдужим і до долі двох своїх доньок - Айрін і Лори, які й стають головними героїнями роману. Полишені самі на себе, не відчуваючи любові (але прагнучи її), вони пізнають світ і намагаються боротися з його байдужістю, жорстокістю, безпринципністю. Ця історія, яка постає через бачення Айрін, доповнюється і поглиблюється іншими - уривками з роману "Сліпий убивця", написаному нібито Лорою напередодні її смерті, а також переживаннями самої Айрін в останні місяці свого життя, коли вона гостро відчуває свою самотність (хоча вона насправді все життя залишалася такою). Тож маємо історію з трьома підроманами, до кожного з яких захований ключ, відгадку на який ми отримаємо тільки в кінці роману. А він читається місцями хоча й важко, але вартує того, бо примушує задуматися над важливими речами нашого життя.

Ця книжка сподобалась с перших сторінок, але чим далі я читала тим складніше сприймала її. Важко написано по стилістиці, дуже багато описів, уточнень, роздумів, присутні ще вирізки із газет і це все дуже змішується спочатку в голові. Коли починала читати, я собі думала що це детектив, аж виявилось це більше схоже на драму чи навіть трошки на сімейну сагу. Розповідь починається звісткою для Айріс про смерть її молодшої сестри Лори. Сама історія складається зі спогадів Айріс про все життя сестер з самого дитинства, вона аналізує та записує всі спогади, виходить щось типу мемуарів. Історія реального часу переплітається зі спогадами про минуле і вигаданим світом сліпих убивць з німими дівчатами. Я змушувала себе читати, було просто цікаво чим все скінчиться. Тільки після 300-ї сторінки почало бути трошки цікаво, відкривається завіса таємниці й потроху все стає зрозуміло, але вся таємниця відкривається буквально на останніх двадцяти сторінках. Книга про заборонене кохання, самотність та нездійсненні мрії. Якщо вам подобаються книги пазли, з повільним плином подій, де можна порозмірковувати при неспішному читанні, з барвистими описами та безліч подробиць - то ця книга для Вас. Мені за стилем було дуже схоже на Дафну дю Мор'є.