Ув’язнені в сиракузьких каменоломнях тисячі переможених атенян тримаються на волосині від смерті. Вони повільно згасають під палючим сонцем, проте полонені досі можуть читати грецькі трагедії, якщо підманити їх ковтком вина та шматком хліба. Так народжується ідея. Адже загарбників можна ненавидіти — але при цьому щиро любити їхню поезію. Це зухвалий задум. І вкрай небезпечний. Проте, як і все справжнє в цьому світі — кохання, дружба, саме мистецтво, — він покаже найвищі чесноти та найглибші вади людської натури. Що взагалі може піти не так?
