Я абсолютно не згодний з твердженням що Григорій Сковорода міг би бути сучасним хіпстером(в ньому не було нічого хіпстерського як зовні так внутрішньо), він був людиною своєї епохи і його треба сприймати тільки в такому образі зі всіма недоліками та перевагами. З переважною більшістю філософіських тверджень таких як наприклад ідея "сродної праці" та що щастя кожної людини залежить лише від самої людини тобто від її внутрішнього стану. Але ідея "рабів божих" чи посилання на Старий Завіт мені явно не заходить.

Книга «Сковорода. Найкраще» - це нове видання творчої спадщини українського філософа, письменника, мислителя. Змінюються часи, змінюються люди. Мабуть саме завдяки цьому ми завдячуємо появі цієї книги. Упорядники книги назвали її «гіпстерським» літературно-художнім виданням творів Сковороди, до якого увійшли сучасні переклади, оформлені в сучасному дизайні, авторства львівського художника Данила Мовчана, з передмовою сучасного поета та перекладача Андрія Любки. До книги включено найкраще з творчого спадку мислителя. Особливістю цього видання та вміщених у ньому творів є їх осучаснення, що дозволяє краще зрозуміти специфіку викладу думок автором та суть ідей, які він прагне донести своєму читачеві. Вказане видання має на меті «приземлити» Сковороду показати його не ідеалістом, який «літає у хмарах», і є абсолютно відірваним від життя, а звичайною, можливо дещо специфічною, людиною. Андрій Любка у передмові розповідає про Сковороду як людину, яка була не схожою на своїх сучасників, і яка спокійна змогла б жити в наш час зі своїми ідеями, і цілком можливо, що у ХХІ столітті ми б назвали його хіпстером, через нетрадиційні звички та вподобання. Тож якщо ви ще й досі вважаєте творчість Григорія Сковороди нудною та нецікавою, то після прочитання цієї книги свою думку ви неодмінно зміните.