Авторка цих віршів — з тих людей, для яких війна почалася 2014 року, яка була вимушена двічі покинути рідну домівку й почати все з початку. Ці вірші — озвучування долі людей, що вирвані з нормального життя і відчувають сум’яття душі, балансування на межі. Ці вірші насичені тривожною, болісною образністю, вони базуються на ній, переростаючи у сповідь очевидиці. Життя перетворюється на розбите дзеркало, але в скельцях, що залишилися, відображається все те ж саме — тільки зменшено, а тому гостріше.