Дуже багато питань до автора цього твору. Не зрозуміла його позиція до подій, які відбуваються у книзі. За кого він? Те, як автор формулює певні фрази - говорить не лише про сіру зону в сюжеті, а про сірі мізки автора, бо позиції у нього немає. Дуже шкода знати, що це один з найбільш виданих за кордоном українських авторів.

До багатьох моментів цього твору є запитання, проте "він же контужений АТОшник" болісно різонуло. Отак і формується імідж військових, котрі пережили жах війни, захищаючи і автора у тому числі. Гидко...

Ніколи не думав, що житиму в часи, коли в моїй країні йде війна. На жаль сьогодні це реальність, реальність з якою доводиться жити. В такий час письменники теж переживають цю реальність, яку вони передають нам за допомогою своїх творів. Книга Андрія Куркова розповідає про життя в так званій сірій зоні, це ніби територія, яка живе між двома світами: руським миром та цивілізованим світом. Книга сподобалася тим, що відсутня авторська любов до когось із героїв, Курков намагався описати події та особливості життя в "сірій зоні" якомога нейтральніше, і як на мене це йому вдалося. Головні герої абсолютні різні. Пашка має дуже обмежений кругозір, все що його цікавить це можливість випити та закусити, от і весь його світ. Сергійович - бджоляр, який незважаючи на війну доглядає за своїми улюбленцями та намагається залишитися людиною. Пашка та Сергійович однокласники, і в нормальних умовах вони б ніколи не вжилися, однак війна все змінила. Як живуть головні герої та як в нелюдських умовах залишитися людиною, пробує відповісти Андрій Курков.