Це філософське есе Меґґі Нельсон — медитація крізь призму синього кольору на теми розбитого серця, бажання, одержимості та пошуку сенсу через біль. Кожен нумерований абзац нагадує короткий вірш у прозі, риторичне запитання, яке наштовхує читачів на власні роздуми. Авторка плавно переходить від особистого до загального, спирається на мистецтво, літературу та філософію, щоби поглибити своє дослідження. Текст немов запрошує зіткнутися з темним закутком вашої власної душі один на один, пізнати його, перестати боятися і навчитися дивитися в очі печалі на ім’я Синява.