Дивна книга. Дуже-дуже дивна. Навіть не знаю як написати про неї відгук. У книзі була купа моментів, які мене зачепили. Але не в хорошому сенсі цього слова. По-перше, авторка занадто часто повертається до теми вагітності та розвитку дитини всередині матері. Таку кількість метафор, пов'язаних з вагітністю я, мабуть, не зустрічала більше ніде і навряд чи десь ще зустріну. Почнемо спочатку. З сюжету. Він просто ніякий. Він не продуманий, нудний, м'яко кажучи провисає протягом усього роману. Замість ліричних відступів автора, тут якісь ледь не енциклопедійні відомості про Трипільську культуру, вирощування фіалок, ще якісь важливі відомості, без яких я би спокійно прожила. І якби це ще було якось спричинене розвитком сюжету. Але ні! Мені здалося, що ці вставки були вставлені лише для того, щоб набити необхідну кількість символів. Головна героїня теж мене не вразила. Або вразила, тільки в негативному значенні цього слова. Вона не самостійна, не знає, чого хоче. Взагалі, наче не людина, а от картонний персонаж, не більше. Чому я дочитала цю книгу? Були думки її покинути, але, по-своєму, вона мене затягнула. Хотілося почитати, що ж далі там буде і які перли я ще вичитаю. Тому, якщо вам потрібно випустити пар, позлитися, подратуватися - ласкаво прошу до цієї книги. Кажуть, негативні відгуки на книгу приваблюють читачів не гірше, ніж позитивні. Чому б і ні?