Від лекцій та інтерв'ю часто віє якимось теплом та простотою, коли автор не старається нічого показати, а просто розповідає, все як є. І оскільки "Сім вечорів" це збірка лекцій, книга зберегла цей дух і атмосферу. Борхес просто розповідає. Не поспішаючи, плавно, знаючи тему, адже тема — його власне життя. Наприклад, коли він розповідає про "Божественну комедію", то не рутинно переказує теорію, а більше згадує про власні відчуття від прочитання, про те, як натрапив на перше видання та думки, на які його наштовхнув даний твір. Коли ж Борхес розповідає про саму книгу, то описує всі події так, ніби сам був їх учасником — без претензійності та зайвої інтелектуалізації, просто та доступно. Після прочитання залишається враження, ніби автор весь час був десь поряд, поринаючи у світ з його таємницями разом зі слухачами. І хоч книга не сповнена глибоких істин, складних концепцій та думок, вона викликає відчуття розуміння — розуміння того, наскільки багатогранний культурний спадок людей, і скільки нових відкриттів ми можемо здійснити.

В сімдесятих минулого сторіччя, автор провів сім лекцій, а сьогодні ми можемо прочитати їх в такому от виданні, та й ще з цікаво використаною назвою "Сім вечорів". Найперше гадаю, більшість читачів натрапили на цю книгу, якщо вже були знайомі з творами автора і шукають його інші роботи, точніше його роздуми, погляди на світ і літературу як таку. Саме такою і є ця книга, де читач на більшості сторінок дивується висновкам автора, його дослідженням. Борхес людина літератури, але ще дуже ерудована особистість. І от тут і цікаво знайомитися в цій книзі з його дослідженнями - переплетінь класичної літератури і всього суспільства. Від себе можу радити ці сім невеликих розповідей будь-якому читачеві, цікаві думки чи нові погляди впевнений знайде кожен кому потрапить до рук ця книга. Особисто мені найбільше сподобалися перша половина розповідей, вони навіть через стільки років зацікавлюють і наштовхують на думки. Книга не велика, автор не розтягує текст. Тому лаконічно, але думок і інформації можна сказати що вдосталь.

Сім лекцій Хорхе Луїса Борхеса минули для мене як одна єдина мить і я здивувалася, що вже все закінчилося, було шкода цього. Навіть, якщо не читали раніше творчості Борхеса, то ви в лекціях оціните, який це блискучий ерудит та геніальний оповідач! Я захоплена його мовою, викладом думок, легкістю цього викладу та думками, які виникають після прочитання. Лекція про "Божественну комедію" Данте (яку я ніжно обожнюю), була для мене вишенькою на торті: я насолоджувалася кожною прочитаною сторінкою. Дуже захопила лекція про сни і, якщо читати уважно, можна зрозуміти, яке це джерело для творчості, якщо вміти їх правильно використовувати і трактувати. Мене заінтригувала лекція про буддизм (нічого не знаючи про цю релігію) і я переживала, чи щось зрозумію з того, але те як автор подав цей матеріал - просто і без зайвих слів, мене вразило. Мій маленький висновок: як жаль, що з автором не можна поспілкуватися вживу, та побувати на його лекціях! Це такий заряд натхнення! Звичайно, напевно людям пов'язаним з літературою, читати книгу буде значно цікавіше, ніж пересічному читачеві, але не бійтеся - книга того варта і сміливо читайте!