Люблю модернізм! Зміни стилю, потік свідомості, багатий символізм - це все мене захоплює. Загалом "Шум і лють" сподобалася і дуже нагадала "Портрет митця замолоду". Якщо ви теж любите Джойса, читайте обов'язково.

Хоча сюжетна складова роману нескладна - це історія занепаду колись іменитого і заможного роду з півдня США - стиль автора є доволі важким для сприйняття: Фолкнер використовує прийом потоку свідомості, головним чином, щоб розкрити психологічні аспекти стану двох персонажів: розумових вад Бенджі та крайньої стадії депресії Квентіна. Автор сміливо експериментує з часом: минуле тут переплітається з теперішнім, часто навіть в одному реченні. І хоча оповідь ведеться з різних точок зору (від імені трьох братів: Бенджі, Квентіна та Джейсона, а остання, четверта частина-від 3-ї особи), через їх поєднання та протиставлення читач легко може намалювати доволі об’єктивну картину буття і суть персонажів. Центральна фігура в романі - Кедді, довкола якої крутяться сюжет, а також думки і переживання її братів. Кедді не має свого голосу в романі, її образ ми бачимо крізь призму патріархального сприйняття членів родини. Тим не менш, завдяки майстерності Фолкнера, бачимо справжню Кедді - волелюбну дівчину, яка стала жертвою невігластва власної родини. Загалом для мене роман про моральну фрустрацію, що виникає в момент руйнування старого світу звичних правил і моралі та неможливістю знайти свіжі сенси і місце в новому.

Шум і лють — це роман, який не читають, а витримують і проживають. Вільям Фолкнер навмисно ламає звичну логіку оповіді: час стрибає, думки плутаються, сенс постійно вислизає. Особливо на початку — складається враження, ніби текст свідомо чинить опір читачеві. Найважчий момент — другий розділ. Потік свідомості тут максимально щільний і виснажливий: думки Квентіна обриваються, повертаються, нашаровуються одна на одну без попередження. Минуле й теперішнє зливаються, внутрішні монологи не мають пауз, а емоційна напруга наростає майже фізично. Це читання, де неможливо «ковзати очима» — кожен абзац вимагає зусилля. Але якщо не здатися, книга починає відкриватися. За хаосом проступає дуже трагічна й глибоко людська історія про розпад родини, втрату, сором і неможливість утримати минуле. Потік свідомості тут не літературний трюк, а спосіб показати, як по-різному люди переживають один і той самий біль. Чому 4 з 5? Бо це сильна й складна література, але не для всіх і не для будь-якого моменту життя. Вона вимагає концентрації, терпіння і готовності прийняти дискомфорт. Не зручна — зате чесна й варта зусиль.