Головний посил книги: змінити атмосферу, змінити клімат у школах, дати учням більше свободи в плані вибору, що і як вивчати, перестати тиснути на учнів тестами, перевірками, а навпаки, змотивувати, заохотити дати можливість реалізувати власні творчі нахили та здібності. Цю книгу мені порекомендувала моя знайома. Назва дійсно зацікавила мене, тому що як оволодіти мистецтвом навчання і знайти підхід до дітей - це дуже хвилююча тема для кожного, не тільки для вчителів, а й для батьків. В книзі наведено дуже багато прикладів розвитку закордонних шкіл, автор володіє просто неймовірним досвідом роботи з освітніми закладами та має критичний погляд на всю систему освіти. Однак найбільше мене вразила історія про школу у невеличкому американському містечку Смокі-Роуд, де дуже часто бували бійки між учнями. Директорка цієї школи впершу чергу поставила за мету створити безпечне середовище для учнів, вона запровадила правила, проводила бесіди з батьками та учнями, і цілий рік заручившись підтримкою вчителів та відклавши на потім усі тести і перевірки знань, намагалася зробити так, щоб учні йшли до школи та не боялися, що їх там поб'ють чи відберуть особисті речі. Потім, коли перший бар'єр було подолано, вона почала піклуватися про рівень освіти та вирішувати питання, чому учні не хочуть навчатися. Виявилось, що багатьох хлопців початкової та середньої школи цікавив футбол та баскетбол, після цього було створено купу гуртків та спортивних секцій, проводились дружні спортивні ігри з залученням вчителів усіх предметів. Вчитель став другом, тому коли він просив виконати домашнє завдання з математики, учні відповідально ставились до цього, бо ще вчора цей вчитель грав з ними на одному полі та пасував кожному м'яч. Як думаєте, рівень підготовки учнів покращився після цього? Напевно так,, тому що через декілька років школа отримала титул Заслуженої школи штату, а директорка стала директором року в національному рейтингу. До чого це все я, виходить дуже цікавий приклад можна взяти з цієї історії: безпечні рівні умови для всіх - індивідуальний підхід - вчитель-друг та порадник - підвищення якісних показників освіченості учнів - здорова атмосфера відносин у школі. І на кінець, як зазначив автор, всі ми народжуємося з безліччю талантів, однак до того моменту як закінчуємо школу ми не маємо їх усіх та не маємо впевненості в тому, що ми можемо їх реалізувати. Тому що зазвичай, будь які творчі нахили в школі не цінуються, або навіть висміюються, бо "для чого тобі гарно малювати, ти ж не станеш художником" або "ну і що, що ти добре танцюєш, танцівниця - це не професія". Ось так... приклади та думки наведені в книжці, повертають то в шкільне минуле, то в університетські будні і змушують задуматись, що сьогодні зробити, щоб знайти і підтримати кожну дитину та її таланти, допомогти змінити освіту та ставлення до неї вцілому.

Для багатьох дітей старше 10 років і дорослих питання творчості табу. У них завжди готова відповідь на пропозицію зайнятись якоюсь творчою справою: « Я не вмію!». Вони дійсно у це вірять! Теж довгий час вважала що мистецтво не для всіх… Після прочитання книги «Школа майбутнього» починаєш розуміти, перш чим вирішити, що тобі бракує таланту маєш зрозуміти, що творчість – це процес отримання оригінальних ідей, кожен володіє цією рисою, але в різній мірі. Книга показує чому так стається, що ми втрачаємо це вміння у процесі дорослішання і як це пов’язано з освітою та як можемо цьому зарадити. Також Кен Робінсон пише про вміле поєднання традиційного та прогресивного навчання. У книзі наведено багато прикладів з всього світу, як у державних закладах освіти, так і в приватних. Автор приділяє увагу персоналізації навчання. Звертається увага, що ті освітні заклади,які на перший погляд видаються неуспішними можуть змінитись навіть не маючи великого фінансування і підтримки, було б бажання. Зміни можуть відбуватись зовні і зсередини. Освітня галузь стосується кожного і вибір за нами ми будемо проти змін тримаючись за старе, проте неефективне навчання, спостерігачами чи їх творцями!

Книга Кена Робінсона "Школа майбутнього" є однією з найкращих книг у своєму жанрі. Одна з наймодерніших книг по сучасній педагогіці, адже її автор є заслуженим педагогом в Сполучених Штатах Америки і має репутацію генератора ідей. Книга розповідає про те, як потрібно виховувати людей у сучасній школі, описує різнобарвні здібності, які потрібні кожному учневі щоби у майбутньому стати повноцінним та креативним членом людського суспільства. Автор наголошує на поняттях креативність, експериментальність, комунікабельність, співпраця з іншими людьми. Головним мотиватором Кен Робінсон вважає бажання молодої людини досліджувати щось нове. Бачимо багато різних прикладів, відсутній сухий матеріал, мова написання дуже легка та цікава. Автор добре знає американську освітню систему і розуміє її недоліки та рекомендує конкретне коло заходів для покращення освіти. Оформлення лаконічне та якісне, сторінки кремово-жовтого кольору, шрифт хороший, папір досить цупкий. Книга в першу чергу буде корисною для професійних педагогів. Робота немає еквівалентів на українському книжковому ринку.