З мінусів: - кілька одруківок - повна відсутність якоїсь системи в перекладах іншомовних слів (Гітлер і Хоф, Уельс і Шовкрос) - враження, що українці в історії є лиш як СС Галичина і допоміжна поліція, яка займалася погромами. З плюсів: доволі цікаво написано. Автор зміг вплести дослідження історії своєї родини з істоірями інших і це не виглядало притягнуто і ніяково.

Книга зацікавила, перш за все, тому що заснована на сімейних історіях. Я сама написала свою родинну сагу, тому мене приваблює все, що написано в цьому жанрі. На мій погляд, книга написана блискуче з точки зору стилю нон-фікшн. Автор спокійно і послідовно описує свої пошуки документів, історичних джерел, свої зустрічі з нащадками героїв книги. Всіх їх бачиш на власні очі. Особливо дивною виявилася історія "Чоловіка в метелику": це треба ж таки - не маючи ніякої інформації, через десятки років дізнатися про незнайому людину всю його біографію. Таким чином, ця книга - джерело корисного досвіду для тих, хто захоплюється генеалогією і сімейною історією. Друга лінія книги: ідейно-теоретичні суперечки середини ХХ століття про те, як права людини можна реалізувати за допомогою інструментів кримінального права, про терміни - злочини проти людяності і геноцид. З цієї точки зору, книга буде корисна юристам, політологам, політичним журналістам, фахівцям у сфері історії права і політичної історії. І, відверто кажучи, мене дуже порадувало, що книга на порталі увійшла в номінацію "хіт продажів". Значить, дуже багато шанувальників книги цікавляться серйозною літературою.

Ніколи не пишу відгуки. Але тут прочитала декілька не дуже схвальних про цю книгу і вирішила,що мушу написати. Бо книга справді варта уваги. Мені книга сподобалася. Робота,яку провів Філіп,вражає. Особливо пошуки міс Тілні! Книга не лише про генеологію самого Філіпа,але й про Лемкіна та Лаутерпахта. Цікаво,що Малька(бабуся Філіпа Сендса) жила на одній,Східно-Західній,вулиці в Жовкві з Лаутерпахтами. А померла на одній вулиці в Треблінці із Беллою та Йозефом Лемкіними(батьками Рафала Лемкіна). Взагалі в книзі я помітила стільки переплетінь людських доль. Ось,наприклад,ще декілька: Отто фон Вехтер-однокурсник Лаутерпахта по Віденському університету; Лаутерпахт найняв сестру Гітлера Пауліну у єврейський гуртожиток у Відні економкою і багато інших. ст.445-Доннедьє та Франк та ст.471-Кемпнер та Герінг. Який же це був справедливий суд? Адже Кемпнер мав мотив звести рахунки із Герінгом. Звісно,суд мав на меті ґрунтовне і неупереджене встановлення фактів злочинів. Факти були доведені і ніхто не заперечує,що Герінг та інші мали понести покарання. Але...як щодо неупередженості суддів,прокурорів? Усі ж знали про минуле Кемпнера. Доннедьє ж фактично лобіював інтереси Франка і наполягав на довічному ув’язненні(ст.516). Та й взагалі в суді відверто лобіювали інтереси СРСР(щоб не бути колись покараними за голодомор),США(щоб не бути покараними за «чорне рабство») та інших. Поставили кому в законі,за яку так переживав Лемкін,і все,тепер під закон про злочин проти людяності потрапляють лише події,що мали місце в історії після вересня 1939(ст.511). Отто фон Вехтер після війни отримав притулок у Ватикані(ст.529). У мене нема слів! Як? Помер аж у 1949 році в Римі. Чому Ватикан дав йому прихисток? Я написала лише про декілька цікавих,на мою думку,моментів описаних у книзі. Якщо комусь це теж здається цікавим і ви про це не знали,то раджу почитати книгу,бо там багато інтересного.