В історії української реалістичної літератури творчість Івана Нечуя-Левицького займає визначне місце. Відомо, що розвиток художньої прози і, зокрема, великих епічних жанрів — повісті й роману — є важливим етапом формування національного мистецтва слова. Вийшовши на українську літературну ниву, Нечуй-Левицький блискуче розвинув зміст і форму невеличкого оповідання і дав перші зразки реалістичного романного жанру з сучасного життя.

Наскрізним мотивом більшості творів Нечуя-Левицького із виразним подорожнім началом є любов до природи. Це стосується й нарису «Шевченкова могила», надрукованого в альманасі «Луна» 1881 р. Твір написаний під свіжими враженнями від поїздки до Канева, могили Тараса Шевченка.