У час добра і зла є речі, що нас тримають. Відсіюється непотріб. Ми чітко їх бачимо. З болю народжується мужність, із зневіри — надія. І ще дещо. Щось ніжне, як перший погляд матусі на маля. Потужне, як стукіт серця українського воїна перед боєм. Жагуче, мов вітер у її волоссі. Коли все зникає і стає неважливим — залишається вірити лише їй — Любові. Пірнайте у її стихію. Рятуйте і рятуйтеся.