У творчості Оноре де Бальзака роман «Серафіта» вважають найзагадковішим, почасти містичним, своєрідною передмовою до всієї «Людської комедії», що налічує понад сто текстів. У ньому письменник висловив свої філософські погляди на світобудову. Серед пишнот і величі норвезьких фіордів у давньому замку мешкає дивна й меланхолійна істота, в якій вбачають чи то чарівного юнака, чи красиву жінку, що приховує жахливу таємницю. У цю істоту закохані й Мінна, донька тутешнього пастора, і чужинець Вільфрід, якого в селищі затримали зима та заметілі. Кожен із них намагається добутися взаємності Серафіти. Й направду, її місія — подарувати цим людям щастя, однак не з нею, а в єдності їхніх душ, повінчаних силою Духу. Бальзак присвятив цю історію Евеліні Ганській, майбутній дружині, роман у листах із якою тривав понад 10 років. І саме вона стала для нього тим світлом, яке провело його й у засвіти, не полишаючи ні на мить.