Книга Володимира Лиса "Щоденники Ієрихар. Ваза", в яку увійшли однойменні твори, за жанром дещо відрізняються від інших - того ж детективу "І прибуде суддя", або історичного "Соло для Соломії" чи трохи фантастично-містичної "Графині". Ці твори, я б сказала, у стилі наукової фантастики - на зразок Кіра Буличева чи Станіслава Лема. "Щоденники Ієрихар" розповідають про іншопланетну цивілізацію, яка набагато далі пішла від землян - як у технологічному, так і в інтелектуальному розвитку. Головна героїня, Ієрихар, перевтілюється задля експерименту в звичайну земну українську сільську вчительку Світлану Ігорівну, у якої повно проблем: чоловік-пияка, проблеми на роботі і тому подібне. Але вчителька не одразу розуміє, що вона - це космодослідник Ієрихар, вища істота позаземної цивілізації. І Та і сама Ієрихар мусить постати перед дилемою: полетіти додому на свою планету чи залишитися з донькою вчительки, до якої прикипіла душею, та і взагалі на цій недосконалій, але такій справжній планеті Земля?