В цьому відгуку хочу розповісти про живу книгу з науки, але почну з того, що таке, власне, жива книга. Це словосполучення ввела у вжиток Шарлотта Мейсон, британська педагогиня, яка відстоювала сімейну освіту та багато вивчала й писала про це питання. Живими книгами вона пропонувала заміняти звичайні шкільні підручники. Адже в підручниках інформація часто «суха» та нецікава. Підручник рідко може втримати увагу надовго та змусити дитину зануритися у свої думки саме стосовно того питання, про яке вона читає, а не чогось іншого. А живі книги розповідають про якусь тему настільки цікаво, що неможливо відірватися. Здається, що просто читаєш якусь цікаву художню історію, а, паралельно з цим, багато дізнаєшся з якогось окремого питання. Це все стосується і цієї книги, про яку я хочу вам розповісти. Саме її я обрала в цьому році для вивчення науки з нашим старшим сином. Ми читали про пригоди дівчинки Софії, краплинки або вітру. Про те, як Маля шукало свою планету серед нашої Сонячної системи та інші історії. А разом з тим дізнавалися дуже багато цікавої інформації про те, як влаштований наш всесвіт. Книжка написана дуже цікаво і невимушено, в ній не відчувається повчального тону, а, разом з тим, піднімаються доволі складні теми типу гравітації та агрегатних станів. Також після деяких розділів авторка (про неї напишу трохи нижче) пропонує невеликі наочні експерименти. Але головний показник - це, звісно, зацікавленість дітей. Нашим синам було дуже цікаво, вони просили читати ще і ще. І ці наші читання точно не відчувалися якимось формальним навчанням, а просто були цікавим часом, що ми проводили разом. Ще розповім вам дуже класну цікавинку про цю книгу: вона написана дитиною для дітей! Її авторка - підлітка, яка також навчалась вдома на сімейній освіті та захотіла написати ось таку чудову книгу для дітей. Ілюстрації в книзі також зроблені Уляною і вони чудові. Як не вподобати та не запамʼятати Софійку з її довгим бузковим волоссям!