Свого часу я відмовилася від свободи заради своєї пари.

Довгими тижнями ми прямували назад до Містфеллу, де на кордоні королівств досі жевріла тінь Серпанку. Мандруючи королівством, я заперечувала очевидне, неспроможна змиритися з думкою, що не я — втрачена фейрівська принцеса. Натомість саме Феллон має боятися наслідків свого походження. Тож переді мною постає лише одне нерозгадане питання.

А тоді я прокинулася — закута високо над троном королеви Повітря й Темряви.

Меб — королева, яка тримає весь Альфгейм у своїх пазурях, поки його жителі звиваються у хватці. Вона використовує дітей фейрі, щоб підтримувати магію, даровану їй проклятим самоцвітом на її короні, що перетворив її з дівчини, якою вона колись була, на темну оболонку, сповнену жаги до влади. Вона насолоджується жорстокістю, а наша любов для неї лише знаряддя, щоб завдати болю.

Що ж, я вступаю у гру фейрі.

Я — дивовижа, моя поява — загадка, яку ніхто й уявити собі не міг. Я не донька Меб, та все ж вона тримає мене поруч, куючи з мене зброю проти людей і фейрі.