Книга вражає: 1. Великий формат дає змогу насолодитися ілюстраціями. 2. Ілюстрації до історії - мистецтво! Стиль виконання малюнків сучасний, милий, по дитячому наївний та добрий. Дає відчуття занурення у невідомий всесвіт хлопчика Павла. 3. Зміст глибокий, сама історія подобається дитини викликає багато запитань у дорослих. Саме ті запитання, які приносять щастя,коли з'являється відповідь. 4. Сюжет - вам точно треба прочитати! 5. Перший розворот можна використовувати, як ворожіння. Бо там безліч означень "щастя - це". Тому щодня можна знаходити, що ж саме дасть вам відчуття щастя, в цей непростий час. 6. Якість паперу! Це не глянцеві сторінки, як в журналі. Справжній книжковий папі, трохи ширшавий, тактильно приємний, зігріває.

Я звернула увагу на цю книжку-картинку з тієї простої причини, що полюбляю дитячі видання, в яких фігурують лисички, і не пошкодувала, бо отримала справжній маленький шедевр. Книжечку «Щастя — це лисичка» створив дуже талановитий литовський тандем, і це саме той випадок, коли в книжці абсолютно чудові і текст, і ілюстрації, і те, як вони поєднуються одне з одним. Недарма книжка входить до всесвітньо відомого каталогу дитячих видань «White Ravens» і зібрала купу нагород. Чи часто вам трапляються книжки для дошкільнят, з яких хочеться виписувати цитати? Тутешня Лисичка у блакитних чобітках так і сипле мудрими висловлюваннями, на кшталт: "Щедрість — це чистий океан... Ти хочеш бути частиною океану?" або "Щоб усе з'ясувати, майже в усіх випадках, треба лише гарненько погойдатися." До речі, не дивуйтеся, якщо це нагадує вам добре відомого лиса із «Маленького принца», гадаю, тутешня лисичка його віддалена родичка (малюнок на останньому розвороті нам на це виразно натякає). А форзаци із переліком того, чим для Павла і Лисички є щастя — хіба це не чудово? Я одразу почала складати собі свій власний список.

Цю книжечку я запримітила ще з моменту передпродажу, але постійно обходила її стороною. Чомусь здавалося, що це банальна казочка для малечі. Ну от хлопчик подружився з лисичкою і знайшов у цьому щастя. Насправді, ні! Випадково побачивши онлайн презентацію книги, я поглянула на неї зовсім інакше! Та й самі посудіть: відкриваємо обкладинку і там уже на форзаці ціла купа щастя! Такого різного, але вистачить на будь-який смак: - Щастя - це гладити жучка-сонечка - Щастя - це одна свічка і багато тортів - Щастя - це коли мама читає казку - Щастя - це коли тебе розуміють - Щастя - це знайти друга - Щастя - це стрибати через калюжі Сама ж історія знайомить читача із звичайним хлопчиком і його не зовсім звичайною родиною. Батьки працюють, дитина ходить до школи, здавалось, що ж тут незвичайного? А от живуть вони у цікавому місці, займаються тим, що приносить їм задоволення, радіють близькості до природи, ведуть досить екологічний спосіб життя. Хтось вважає хлопчика самотнім, бо тато й мама постійно зайняті, а ми з дітками побачили щасливу дитину, яка вміє бачити і цінувати красу навколишнього світу. Дитину, яка просто не може бути самотньою! Тож зовсім не дивно, що хлопчик заводить дружбу із лисичкою!!! Чому ці двоє навчать одне одного (а заодно й маленьких читачів), які прості істини відкриють і що отримають насамкінець - от про це і розповідає історія. Якби щастя можна було б намалювати, якого б воно було кольору? Може зеленого, як травичка? Чи може жовтого, як сонечко? А от авторки цієї книги домовилися, що воно неодмінно має бути оранжевим! Як лисичка! Як глиняні горщики! Як смачнющі булочки! Як татів вертоліт! Як золота осінь! Як мандаринки! Як... Цікаво, яким буде Ваш варіант?