Саудаде

"У португальців і бразильців є слово, яким вони називають суміш ностальгії і меланхолії, туги і смутку на межі з розпачем. Цей душевний стан, однак, вважається чимось позитивним, прекрасним, як нещаслива й невзаємна любов, що ранить душу, але й очищає думки. Вона називають це саудаде..."
•
Особисто мені ці оповідання нагадують велику оливку з кісточкою, про яку теж розповідається в книжці.
Береш ту оливку і не з'їдаєш її зразу, бо це неможливо, а поволі поступово жуєш шматочок за шматочком, насолоджуючись вишуканістю і витонченістю смаку.
•
Усі оповідання на дуже різні теми, напевно єдине, що їх пов'язує – це стиль написання автора.
Тут можна багато також дізнатися про його хобі, вподобання, характер, бо історії в основному автобіографічні.
В дечому елементи перегукуються з "Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан".
•
Трохи про філософію і письменництво.
Трохи про річки і рибалку.
Трохи про географію і історію.
Трохи про міста і села.
Трохи про балет і оперу.
Про Україну, Румунію, Угорщину, Бразилію Португалію...
А загалом про життя, яке воно є.
•
Оповідання є таким жанром де одночасно кожен може знайти щось своє і так ніби хочеться щоб в деяких історій був більш об'ємний сюжет.
•
Я не палкий фанат оповідань, але ці – одні з небагатьох, які дійсно вартісні і сподобались, зняла бал, бо не всі зайшли