Дуже хороша книга, але переклад Андрущенко це кров з очей, неможливо читати цей рандомний генератор слів. Сподіваюсь, колись цю чудову книгу перевидадуть з нормальним перекладачем, а з не цією нечитабельною халтурою(

Коли я брала до рук "Samotni.com", то чекала чогось звичайного, навіть банального. Але книга мене приємно вразила, змусила задуматися. Самотність... Це те, про що йде мова у книжці. Те, чим найпростіше її описати. Майже кожен герой твору самотній. Не від слова "сам". Адже навколо є люди, з якими вони бачаться, навчаються, живуть. Але з ними в них немає нічого спільного, ніхто не може або не хоче допомогти, підтримати, зрозуміти. Або ж вони самі відштовхують тих, хто цікавиться їхнім життям. Серед них - Йоанна, в якої є лише сестра Зося. Стосунки між ними складні, бо Йоанна поводиться егоїстично, а Зосі, крім її виховання, ще треба працювати та влаштовувати особисте життя. На початку твору вони обоє самотні, хоч і живуть разом. Ще одним героєм книги є Віктор, хороший, але самотній хлопець, який мусить самостійно піклуватися про себе та хвору бабусю. Через це він потрапляє в погану компанію. Тут розповідається і про інших самотніх героїв та порушуються така проблема як непорозуміння з однолітками, цькування тих, хто не схожий на інших. Також цікавою для мене була тема еміграції. Незважаючи на те, що тут розповідається про деякі сумні речі, все ж книга вселяє надію на краще, адже врешті-решт головні герої знайшли щирих друзів та кохання. Тому рекомендую до прочитання.

Всі ми самотні, але кожен з нас по-своєму. У когось зовсім немає друзів, а у інших немає батьків... Але, як то кажуть, люди завжди знаходять "друзів по нещастю". Так само трапляється і в книзі Барбари Космовської "Samotni.com". Один з головних героїв книги Віктор - хлопець розумний і здібний, але вв'язавшись до банди малолітніх крадіїв, легко втратив надію друзів та вчителів. Лише бабуся вбачає в юнакові ще досі маленького Вікторка, який бавиться у дворі із сусідськими хлопчиками. Йоанна - ще одна з головних постатей в книзі Барбари Космовської. У дівчини зовсім мало друзів, не рахуючи сестра Зосі та однокласниці Каї. А все через те, що вона на 2 роки старша за всіх дітей в класі, адже переїхала з Сирії, та через велику купу рудого кучерявого волосся на голові, що привертає увагу кожного третього перехожого. Всіх цих людей об'єднує лише одне - самотність. Проте кожен з них знайде в новому другові те, чого не вистачає особисто йому: чи то підтримки, чи то кохання, чи то просто співрозмовника, з яким можна було б порозмовляти на особисті теми... Загалом книга хороша. Барбара Космовська доводить, що якою б самотньою не була б людина, вона всеодно знайде того, хто вислухає її і підставить дружнє плече допомоги, того, заради кого вона готова змінюватись. Єдине, чого особисто мені не вистачає в цій книзі, так це динаміки: занадто вже передбачуваний розвиток подій. Коротше кажучи, книга приємна, але на любителя.