Насправді, це моя перша книга такого жанру, завжди було цікаво почути сповіді порноакторок, дізнатись як їм живеться у такому амплуа і що вони відчувають. Мені не вистачило щирості у цьому інтерв’ю, начебто і вистачає життєвих історій, але всі вони наче «недосказані». Так мало відвертих мінусів такої «дикої» для світу роботи, лише дуже багато переваг на її користь. Деякі цікаві думки з книги взяла для себе, але рекомендувати прочитати кожному не можу. Дуже часто героїня згадує про рівність, подвійні стандарти та патріархат. Це важливо, адже сучасний світ повністю погруз у цьому всьому і суспільство вважає, що так і має бути. Ілюстрації в книзі дуже своєрідні, але цікаві. Текст читається легко, цікаво та швидко. Дизайн цікавий, задумка теж. Рекомендую, якщо цікавить така тема.

Обкладинка та ілюстрації мені не сподобалися. Вичитано як завжди так собі. Мені вже набридає писати про однотипні помилки під кожною книгою. Тут ще й суржик був, щоправда не певен можливо спеціально залишили слово як термін. Але воно якось не пасувало тексту. Книга нам розповідає історію дівчини, яка стала порноакторкою. Ні, не у вісімнадцять років через безнадію. Головна героїня історії свідомо йшла цим шляхом в достатньо дорослому віці, аби вже мати повністю сформовану особистість і розуміти чого їй хочеться. Вона з тих людей, що хочуть усе спробувати, яким постійно потрібні нові гострі відчуття. Я би про таких людей сказав, що вони або ж досягають певного успіху, або закінчують погано. Їй пощастило, вона принаймні частково знайшла себе і займається улюбленою справою. Ця книга загалом розповість як потрапляють у цей бізнес, як там ведуться справи. Загалом уявіть собі, що ви розповідаєте про свою роботу, наводите певні приклади та історії, але надто не заглиблюєтеся. Десь такою і буде розповідь. Та проте на цьому книга не закінчується, крім біографії та професійної діяльності книга ще містить роздуми про суспільство та мораль. Про те як суспільство сприймає тих, хто порушує загальноприйнятні моральні принципи. Про їхню застарілість. Порівнюється суспільство європейське та колишнього совка. Хоча вона й намагається бути доволі нейтральною, та проте іноді складається враження, що суспільство засуджує тільки жінок. З цим я не погоджуюся, бо воно засуджує будь-кого, хто відійшов від певного загальноприйнятого шаблону поведінки, який вбивається у голови з дитинства. Також іноді мені здається, що вона прикриває свої сумнівні рішення оцим бунтарством, спротивом закостенілим та застарілим моральним нормам. Бо на мою думку сідати посеред ночі на трасі в машину до трьох незнайомих чоловіків це погана ідея для будь-кого, а не тільки для жінки. І це далеко не єдине її таке рішення. Звісно кожен живе своїм життям і вчиняє так як йому захочеться, та все ж не варто зайвий раз перебігати дорогу на червоне світло, аби перевірити чи бува не зіб'є тебе машина цього разу. Загалом на мою думку вона піднімає в своїй розповіді правильні питання, які давно вже потребують відповіді. Звісно не з усім я можу погодитися, але й вона не претендує на роль пророка, просто викладає свої думки стосовно тих проблем, які її хвилюють, як от я зараз пишу текст цього відгуку. Хотів би ще додати, що коли я аналізував прочитане в мене з'явилася певна думка. Вона там неодноразово згадує, що до років 15 була "хорошою дівчинкою", читала книжки, нікуди особливо не ходила і таке інше. Спочатку я не звернув уваги, проте потім у мене виникла думка, а чи не було якоїсь дитячої травми через яку вона вирішила всьому світу показати, що вона не така вже й хороша і пустилася берега. А моя думка наступна: все має бути в міру, бо крайнощі ні до чого хорошого зрештою не доводять. Та як би там не було книга цікава, легка, швидко читається. Можу рекомендувати як тим, хто хоче дізнатися про цю сферу кінематографу, так і тим хто хоче задуматися над загальноприйнятими моральними цінностями в нашому суспільстві і чи відповідають вони теперішньому часу.

Богдана Логвиненка я знаю передовсім як автора приголомшливого проекту «Українер» про подорожі. Його книжка «Історія про кіно та тіло» попалась мені на очі випадково і зацікавила. Паперовий тираж було розкуплено, тож я придбав електронний, хоч надаю перевагу фізичним книгам. Книжка читається легко й швидко, сама історія доволі цікава. Якщо ж говорити про недоліки, то помилки різного штибу та одруки. Але це вина не автора, а видавництва (у «КСД» таке часто трапляється). Перед нами – неназвана героїня, молода жінка, яка від першої особи розповідає свою історію. Логвиненко переконує, що записав її з перших вуст, і причин не вірити йому немає. Після закінчення школи дівчина їде зі свого безперспективного містечка і старається не просто влаштувати життя, а знайти себе. Так вона потрапляє в індустрію фільмів для дорослих. Ця книга дає читачам змогу на хвилинку зазирнути за куліси виробництва кіно цієї категорії – і це справді цікаво. Місцями «Сейнт порно» можна назвати навіть виробничим романом, хоча й документальним.