На кожній сторінці – страждання, біль, відчай людей в роки масових репресій… Багряний змалював те, про що не можна було мовчати, що, власне, сам пережив, вистояв, не зламався.

Коментар суто стосовно видання, бо ж які можуть бути завваги до самого Багряного. Текст неоціненний, він вартий усіх премій і нагород. Читач олівцем виправляє одруки, адже коректор цього не зробив. Не треба бути філологом, щоб помітити цю величезну кількість помарок. Під кінець читання книга взагалі розлізлася.

Це історія про міць, силу і незламність українського духу, про репресії, НКВД, тортури, правду про тогочасні радянські часи. Кожна сторінка книжки видається складною, але дуже потрібною. І я глибоко впевнена, що цей твір має прочитати кожен із нас, щоб осягнути могутність своїх коренів, злочини своїх ворогів, правдивість усього жаху, що відбувався з людьми через їхнє прагнення свободи і волі як для себе, так і для нас усіх. Ця книга автобіографічна - і це ще більше ятрить схвильоване своєю історією серце. Мені 17, мені страшно уявити, що це була реальність, але мені важливо знати правду, щоб бути сильнішою, такою ж як і герої цієї чудової книжки.