Оповідання Сабахаттіна Алі – це неймовірний екскурс в антропологію та повсякденне життя Туреччини. Більше всього мені сподобалися оповідання «Віолончель», «Розповідь матроса», «Візочки по п'ять курушів». Оповідання розкривають соціальну нерівність в Туреччині, шлях через терени до успіху, бажання окремих персонажів ізолюватися від соціуму. Я із цікавістю прочитала біографію письменника, про його вчителювання та боротьбу за справедливість. Ці аспекти його життя постійно з'являються в оповіданнях. Сабахаттін Алі – типовий взірець людини проти Системи. Його герої також. Наприклад, в новелі «Асфальтова дорога», селянин прийшов до земельного кадастру та почав вимагати від чиновників справедливості щодо своєї ділянки, спираючись на Конституцію. Бюрократи були здивовані, але Справжній Вчитель, наражаючись на небезпеку, вчив людей в селищі гідності та давав корисні знання. Про долю жінок дуже влучно написана новела «Гаряча вода», про права людини – «Чайник». Проте новела «Конференція» була актуальна для мене, тому що під час виступів перед населенням треба говорити зрозумілою мовою. Дуже радію, що відкрила цього талановитого письменника!