Книга, яку варто читати і дорослим, і дітям. Щоб не забувати, що таке добро, толерантність, взаємодопомога та прийняття інших такими, які вони є. Головний герой, Кіран, навчається у 9-му класі та дещо відрізняється від своїх ровесників. Він має певні проблеми із соціалізацією та йому складно розуміти та розрізняти емоції інших. Натомість - він має хист до малювання, а ще - здатність помічати ті деталі, які не доступні іншим. Через це Кіран бере у свої руки розслідування злочину, який трапився у маленькому містечку Ноттінгемі. Читати про те, як Кіран вдає із себе детектива, дуже цікаво та захопливо, весь час хотілося дізнатися, що ж буде далі. Дуже розчулювали роздуми Кірана про життя, про самого себе та інших, про світобудову та мистецтво, значення мистецтва у житті. Сімейні стосунки Кірана були дуже токсичними, тому читати про це було не так райдужно: весь час хотілося якось допомогти хлопчику. І кінець книги дає надію на те, що усе буде добре. Особливо сподобався розв'язок сюжетної лінії із бабусею Кірана, його дружба із новим однокласником та слова поліцая, коли він висловлював подяку головному герою. Книга дуже важлива, і заслуговує усіх нагород, які вона отримала.