Яке ж це погане відчуття, коли дочитавши книгу розумієш, що деякі моменти так до кінця і не зрозуміла. Через не уважне прочитання чи тому що не звернула увагу на вагомі деталі? А може просто ще недоросла? Та хіба ж це важливо? А перечитувати відразу ж знову не хочеться. І от таке роздвоєння відчуттів: хочеться все пізнати тут і зараз, але не заглиблюючись знову у сюжет. Не сьогодні. Згодом. "Роман з містом" Світлани Горбань та Наталі Лапіної – це урбаністично-історичний роман про долю родини Свідзинських. Скільки ж всього відбулося у житті кожного її члена! Скільки драми й горя? Увесь сюжет побудований навколо Магди. Її побита доля, думаю, схожа на собі подібних сестер тих часів. "Якби-то ви знали, скільки втаємниченої пристрасті, тихої радості й сподівання дива ховається в трьох словах: "Я їду до Львова!". Ці слова… Чудово їх розумію. Адже описи вулиць, кам'яниць, крокування бруківкою… Люблю Львів і те, як він тут романтично описаний. Проте любов героїні до нього здалась мені натягнутою і несправжньою, навмисно описаною і штучною. Через що назва видається мені не надто влучною. А от у ставлення Григорія до міста Лева повірила. Хочеться переглянути фільм за мотивами книги. Це було б дуже хвилююче, зі сльозами і... з любов'ю до міста.