Раз - дракони-калідони, два - дракони-калідони. Романтична казка з неочікуваним фіналом. Сюжет. Жила собі принцеса, була вона не схожа на інших принцес, а саме була невродливою, а ще сміливою та допитливою. А потім принцесу помилково вкрав Дракон. Помилково, бо йому для здійснення свого певного плану була потрібна красуня молодша сестра, але вже вийшло як вийшло. Дракон Арман - 201 нащадок свого драконячого роду. Згідно з традицією своїх предків, щоб існувати далі, він має здійснити ритуал поїдання принцеси. Та він не може нікого з’їсти, йому огидно це робити. Отже, поступово людська сутність дракона бере верх, між принцесою та драконом зароджується кохання. Але, не вірячи в можливість такого союзу, Арман відпускає принцесу. І тут з’являється Остін, справжній принц, який у підставному поєдинку перемагає Дракона і начебто визволяє Юту, щоб потім заперти її в уявній клітці нудного браку. А в кінці історії Остін взагалі прагне позбутися своєї дружини, тим паче такий шанс йому випадає завдяки морському чудовиську. Чи врятує її Арман, чи врятується Юта в інший спосіб, що станеться далі? Кінець не розчарував. Під час читання дійсно переживала всю історію. Сподобались достатньо гарно прописані персонажі, а саме те, що вони неідеальні, негероїчні. Вони вийшли живими, звичайними людьми з усіма своїми стражданнями, емоціями та комплексами. Хоча комплексів могло бути трохи менше.