Чесно кажучи, “Річку, що тече навспак” я придбав, бо сподобалася обкладинка. Очікував гарну дитячу літературу, і якоюсь мірою книга виправдала мої сподівання. Сирота Томек жив у крамничці, у якій же і працював, яка до того належала його батьку, а до того – діду. Одного разу до нього в крамничку забрела дівчина, і він не зміг забути ні її, ні фантастичну ріку Кжар, про яку вона питала. Тому він вирішив іти в мандри, щоб розшукати казкову річку і, звісно, дівчину. Книга витримана в стилі дитячої казки. Тут немає пояснень, чому все трапляється саме так, а не інакше, просто персонажі переміщаються і переживають якісь події. Тут немає напружених моментів, а навіть тоді, коли герої стикаються з небезпекою, це подано дуже м’яко і не лякає. Всі до одного персонажі, що стрічаються на шляху – добрі і радо допомагають, і не сильно засмучуються, коли герой не справджує їхні надії. Якщо небезпека і трапилася – її можна перечекати, або ж трохи набратися хоробрості, і все піде саме собою. Персонажам не вистачає глибини, що для дитячої казки цілком пасує. Я читав цю книгу одразу після шаленої творчості Ілларіона Павлюка, і “Річка” стала гарним розвантаженням для моєї нервової системи. Але є і певні мінуси, які не дозволяють мені твердо віднести книжку до хорошої дитячої літератури. Зокрема, одна позитивна (а ми пам’ятаємо, що в книзі всі позитивні) жінка дивує Томека тим, що скручує і запалює цигарку. Це ажніяк не відіграє ролі в сюжеті, окрім відмітки, що Томек здивувався. Я не розумію, навіщо таке додавати в книгу, призначену для дітей. Ще такі елементи: жінка виходить заміж, майже відразу відчуває, що не кохає чоловіка, і тікає з іншим. Просто так сталося, ніяких висновків, ніяких причинно-наслідкових зв’язків. Є ще декілька таких елементів впродовж сюжету. Можливо, дитина просто не зверне увагу на ці дрібнички, але для мене вони створюють враження, що автор не сильно продумував, про що він пише. Навіть у казці про Колобка етично-моральні питання подані яскравіше. Тут же – такий собі невибагливий пейзаж чи натюрморт, який ні до чого не зобов’язує. Ну добре, трохи є філософських роздумів на тему... та ладно, самі прочитаєте, якщо захочете. Втім, другий том я теж збираюся прочитати, але краще теж задля розвантаження після чогось карколомно-шаленого.

Я в захваті від усіх книжок цього видавництва. Але «Річка, що тече навспак. Томек» та «Річка, що тече навспак. Ганна»- це взагалі особлива , як на мене, серія. Настільки було цікаво читати, що просто не могла відірватись від книжки, а дочитавши першу частину, одразу ж розпочала другу. Дуже яскраво описуються події, що здається ніби вся історія розгортається прямо перед твоїми очима. Цікаві пригоди, мандри, дивовижні місцевості та сама задумка всієї історії просто неймовірні!!!! Також хотілося б підкреслити багату українську мову в перекладі! Декілька слів про сюжет: Томек – сирота, який працює в своїй маленькій крамничці в невеликому селі, одного дня до цієї крамниці заходить незнайома дівчина з дуже дивним питанням про річку Кжар. Томек ніколи не чув про таку річку і тому дівчина пішла далі в своїх пошуках, а Томек, тим часом, все не міг перестати думати про неї і, через деякий час, вже ж вирушив на її пошуки. Які пригоди чекають попереду наших героїв, чи знайдуть вони цю загадкову річку та навіщо вона їм, і саме головне - чи зустрінуться вони знову? Про це все Ви дізнаєтеся самі, але рекомендую запастися одразу двома частинами роману, я їх прочитала на «одному диханні». Сподіваюсь, що Вам також сподобається та дякую «Наша Ідеа» за прекрасний роман)